Salta il testo dell’articolo
IX . Старший з - під припічка — Відчини , жінко ! — закричав Михайло за дверима . — Жінко , відчини ! — Чого ти кричиш , ніби хтось за тобою женеться ? — Женеться чи не женеться , а волосся дибки стає ! Здавалося , що хтось мене за комір ловить , і свічка погасла . Він поставив на стіл курку і ковбасу . — Усе так , як ти сказав , служивий . Курка печена і ковбаса смажена лежали під боднею . І , здається , навіть у наших мисках . . . — Він підозріло подивився на жінку . — Жінко ! — Ото маєш ! — швидко сказала Тетяна . — Усі люди купують миски на одному базарі , у тих самих гончарів , то й миски в них однакові . — Не мели дурниць , хазяїне , — сказав солдат . — Я краще знаю . Вип'ємо перед вечерею ! Вони випили і почали їсти ковбасу . Потім Михайло послав жінку по пляшку спотикачу , і коли Тетяна вийшла , солдат сказав : — Добра в тебе жінка , хазяїне . — Добра і вірна , — відповів Михайло . — Тільки дуже жвава і любить жартувати . Як трапиться їй якийсь міський писарчук , то вона так з нього посміється , що він довго пам'ятатиме . Ці писарчуки смішні : всьому вірять , усьому дивуються і всього бояться . — Але до чужих жінок лізти вони не бояться , — сказав солдат . — А я за свою скажу , що не боюся нічого . Якби я свою в чомусь підстеріг , то вже б їй дісталося ! Тетяна принесла спотикач , який вона зробила сама , з вишень зі свого садка . Пили за здоров'я хазяйки , за здоров'я чорнобривої Тетяни і за здоров'я москаля - чарівника . Михайло так розвеселився , що заспівав : « Ой чук , Тетяна , Чорнобрива , кохана ! » Він співав , що з того часу , як оженився , ніколи не журився , бо коли Тетяна сміється , на душі в нього радість . Тетяна відповіла своєю піснею про те , як до неї підсипався один писар , а вона прогнала його від воріт . — Ну , тепер уже час спати , — сказала вона . — А в мене сон пройшов , — сказав солдат . — Хочете , хазяї , я покажу вам свого старшого , того , з ким я всі чари роблю ? — Старшого ? — перепитав Михайло . — Того , що . . . не при хаті згадуючи ? — Цур йому ! — сплюнула Тетяна . — Страху не буде , — сказав солдат . — Він з'явиться в людській подобі , у якій захочете . Всі помовчали , а потім Тетяна сказала : — Знаєш що , чоловіче ? Хай з'явиться таким , як я скажу , і побачимо , чи зможе . — Кажи , кажи . — Хай твій старший покажеться паничем Финтиком , що живе в нашому селі . І хай буде в тому самому одязі , що він носить . — Добре , — сказав солдат . — Я не вірю москалеві , він хвалиться , — шепнув Михайло . Солдат намалював вугіллям на долівці два кола , поставив у них чоловіка і жінку і зав'язав їм очі хустками . Сам він став посеред хати і спитав грубим , чужим голосом : — Звідки ви хочете , щоб вийшов сатана в образі панича ? — Хай жінка скаже , — тихо промовив Михайло . — З - під припічка , — сказала Тетяна . « Ох , хитра жінка ! » — подумав Михайло . — Не кажіть ані слова і не виходьте з кола ! — наказав солдат . — Пане служивий , а може , не треба цих чар ? — попросив Михайло . — Мене аж піт проймає . — Тепер уже пізно , бо всі чорти в пеклі вже прокинулися . Стійте тихо ! І він повільно проказав : « Тара , бара , гала , бала , В усіх кутках трах - тарарах ! З - під печі вилазь , сатано ! » Заслона ворухнулася , і з - під припічка виліз Финтик , увесь у сажі та в пилу . Солдат допоміг йому встати , поставив його посеред хати і розв'язав хазяям очі . Михайло глянув і завмер . Перед ним стояв панич Финтик , блідий , як стіна , у своєму модному сюртуку і з медаллю на грудях .
Indietro Pagina 7 di 9 Pagina 7 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
