Salta il testo dell’articolo
Діти опустили очі . А Мойсей сказав , що треба бути милосердними до всього живого , бо немає нічого дорожчого за життя . — Зачекай , дідусю , не йди , розкажи нам про свої пригоди ! — просили діти . — Розкажи , як ти пас стада свого тестя на горі Хорив . Розкажи , як ти побачив терновий кущ , який горів і не згорав , і почув із нього голос . — Не час тепер , діти , говорити про це довго , бо ніч уже несе тумани , — відповів Мойсей і погладив по голові найменшого хлопчика . — Але колись прийде час і для вас . Вам теж з'явиться вогняний кущ , як мені на Хориві . У вашому серці стане свято , як у храмі , і ви почуєте з вогню могутній голос . Він скаже : « Зніми взуття буденних турбот і підійди сміливо , бо я хочу послати тебе на велику справу » . Тож не гасіть святого вогню у своєму серці . Тоді , коли прийде поклик , ви зможете щиро сказати : « Я готовий , Господи ! » Діти довго думали над словами пророка . А тим часом він тихо пішов назустріч ночі . Діти сумно дивилися йому вслід , аж поки його темна постать зовсім не зникла в темряві . IX . Голос Азазеля Мойсей ішов сам через нічну пустелю , і самотність оточила його , як безкрає море . Він давно знав її , бо все життя , і в степу , і серед людей , був сам . Він підняв очі до зірок і почав молитися . — Єгово , тільки тебе шукає моє серце ! Озвися до мене ще раз , як колись на Хориві ! Я пройшов дорогу , яку ти мені показав . Сорок років я , як коваль , кував серця свого народу . І до чого дійшов ? Мене прогнали , щоб не вбити камінням , і саме тоді , коли ми стоїмо на порозі обіцяної землі ! — Може , я сам винен ? — шепотів він . — Я ж просив тебе колись дати цю страшну справу комусь іншому , бо я слабкий і не вмію гарно говорити . Тепер сумнів жалить мою душу , як холодне жало . Озвися , Всесильний , і скажи , чи задоволений ти мною ! Але пустеля мовчала , і тільки тихо мерехтіли зорі . Раптом зовсім поруч почувся тихий сміх , ніби хтось ішов біля Мойсея , хоч кроків не було чути . А потім пролунали тихі слова , схожі на сичання змії : — Квітка нерозумності завжди дає тільки колючки і муки . А коли сам не можеш нести цей плід , найкраще покласти весь тягар на Бога . Мойсей зупинився . — Хтось говорить ! — сказав він . — Чи це моє власне горе , чи , може , якийсь демон сміється з мене ? — Аж тепер ти засумнівався у своїй справі ? — спитав голос . — Сорок років ти був упевнений і вів людей наосліп , але сміливо . Чоло Мойсея вкрилося потом , і хоч йому не було страшно , але ці слова пекли серце , як розпечений дріт . — Ти був гордим і збив свій народ з його дороги , — продовжував голос . — Ти хотів зробити його таким , яким сам хотів його бачити . — Хто ти , дивний ? — спитав Мойсей . — Я тебе не бачу , але відчуваю , як твій погляд вгризається мені в душу . — Хіба так важливо , хто я ? — відповів голос . — Ти колись наказав морю розступитися . Тож тобі має бути важливо не хто говорить , а чи це правда . — Ні , неправда , що я почав свою справу з гордості ! — вигукнув Мойсей . — Я бачив свій народ у ярмі , і в мене боліло серце .
Indietro Pagina 7 di 11 Pagina 7 di 11 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
