Salta il testo dell’articolo
— Ти відчував себе братом рабів , і тобі було соромно , — сказав голос . — Тому ти захотів зробити їх такими , щоб тобі було приємно . — Так , я хотів підняти їх із темної низини до світлих висот , до свободи і честі . — А чи питав ти тоді Творця , який поставив їх унизу ? Ні , ти кличеш його тільки тепер , коли впав . — Ні , мене послав його наказ ! Вогонь на Хориві освітив мою темну душу ! Голос тихо засміявся . — А може , той вогонь горів не на Хориві , а тільки у твоєму гарячому серці ? Може , голос , що повів тебе в цей нещасний похід , був твоїм власним голосом ? Пристрасть засліплює очі , а бажання створює і світи , і богів , як міражі в пустелі . Твоє бажання вило в душі , як шакал , і тільки воно зробило тебе пророком і вождем . Мойсей відчув себе в сто разів самотнішим , ніж раніше . — Хто ти , ворогу ? — спитав він . — Я Азазель , темний демон пустелі , — відповів голос . X . Ніч і молитва на горі Була темна ніч , і тільки яскраві зорі мерехтіли в небі . При їхньому світлі Мойсей ішов угору без стежки , а в темряві навколо лунали дивні звуки : то вила гієна в яру , то шелестіла змія . Він ішов , як герой перед останнім боєм , але в серці в нього йшла тяжка боротьба з самим собою . « Невже вогняний кущ був тільки моїм бажанням , моїм соромом і болем ? — думав він . — Невже я сам вигадав Божий наказ ? Невже моє бажання допомогти братам і витерти їхні сльози — це гріх ? » « Ні , це бажання святе , — відповідав він собі . — Але , може , до нього підповз гріх , як змія ? Хіба я не був їхнім паном ? Може , я став для них новим фараоном , ще тяжчим за старого , бо заліз у їхню душу і в їхню совість ? » « А може , в Єгипті вони виросли б у силу і самі взяли б той край у свої руки ? Обіцяти свободу людям без землі — хіба це не те саме , що вирвати дуб і пустити його по воді ? Може , Датан каже правду ? Старі гнізда вони покинули , а нові здобути не мають сили » . — Єгово , озвися ! — кликав він . — Скажи мені , чи я виконував твою волю , чи був іграшкою свого болю ? Але Єгова мовчав , і тільки з ярів знову долітали лихі звуки : то вила гієна , то шелестіла змія . Зійшло сонце , червоне , як велике коло , і його промені , як стріли , пробивали темряву . У цьому світлі стояла гора Нево , найвища з усіх гір навколо . А на її вершині хтось стояв нерухомо , схожий на одного з давніх велетнів . Він стояв високо над земними сварками і простягав руки до неба . Його величезну постать було видно далеко в пустелі . З ізраїльських шатрів туди злякано дивилися люди . — Це Мойсей ! — тихо казали вони одне одному . Так , це Мойсей стояв на молитві і розмовляв із Богом . Губи його були міцно стиснуті , але його серце говорило і кричало до Єгови . Сонце піднімалося все вище , і небо палало . А Мойсей стояв на молитві нерухомо , як скеля . Опівдні демон пустелі посилав спеку і втому , але здавалося , що чиїсь руки підтримують Мойсея . Нарешті сонце почало сідати , і від гори на рівнину лягла величезна тінь . Тінь Мойсея впала аж на ізраїльські шатри , як батьківське прощання . А в таборі ходив страх . — Боже , тільки б пророк не прокляв нас у цю хвилину ! — шепотіли люди . — Від такої молитви тремтить земля . Якщо він прокляне нас , то вночі загине весь народ .
Indietro Pagina 8 di 11 Pagina 8 di 11 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
