Salta il testo dell’articolo
VII . Прощання Але тут Мойсей підняв голос , сповнений гніву . Його слова покотилися степом , як грім . — Горе вам , нерозумні раби , бо вас ведуть , як сліпих , обманщики і дурні ! — сказав він . — Горе вам , бунтівні голови ! Від самого Єгипту ви бунтуєте проти власного добра . Ваша впертість , як клин , розриває вас зсередини . — Ви , як кропива , жалите руку , яка вас доглядає , — продовжував пророк . — Ви , як бик , б'єте рогами пастуха , який шукає для вас пасовиська . Бог зробив вас багатством усього людства . Але цей дар стане для вас найтяжчим прокляттям , бо ви будете бити камінням Божих пророків . Потім Мойсей сказав щось дивне . — Я бачу вас ось так . Пастух у лісі здирає з бука губку , мочить її у воді , сушить , а потім довго б'є і товче . Він робить це , поки губка не стане м'якою , як пух . Тоді вона зможе впіймати іскру з кресала . Ти , Ізраїлю , і є така губка . Бог буде довго бити тебе , поки ти не впіймаєш іскру Божого слова . Люди слухали мовчки , з опущеними головами . У їхніх грудях глухо гуло , як перед бурею . А сонце вже сідало за гори , величезне і червоне , схоже на героя , що втомився і тоне в морі . Десь вили шакали , і їхнє виття тремтіло , як болюча рана . І в старому серці пророка теж затремтіло щось людське і м'яке . Невже він завжди мусить бути вісником кари ? У грудях у нього щось заплакало , як хвора голодна дитина . — Ізраїлю , якби ти знав , як я тебе люблю ! — сказав він тихо . — Ти мій рід і моя дитина , ти моя честь і моє майбутнє . Я віддав тобі все своє життя . Я люблю тебе не тільки за твої добрі риси , а й за твої вади , хоч і плачу над ними . Я люблю твою сліпу впертість і гордий дух , твою мову і твій сміх . Пробач мені ці слова , але я люблю тебе навіть більше , ніж Бог . У Бога мільйони дітей , а в мене тільки ти один , і мені тебе досить . Мойсей помовчав , а потім сказав ще тихіше : — Я дуже люблю тебе , а все ж покидаю , бо вже близько моя остання година . А я мушу , мушу дійти до кордону Ханаану . Я так хотів увійти туди разом із вами , під звуки труб ! Але Бог упокорив мене , і я піду сам . Хай я впаду мертвим біля Йордану , аби тільки мої старі кості лягли в обіцяній землі . Я знаю , що ви підете за мною , як весняна повінь . Але у своєму славному поході не питайте про мене . Ізраїлю , моя дитино , будь здоровий навіки ! VIII . Діти в степу Коли Мойсей вийшов із табору в степ , гори ще горіли червоним світлом . А в ярах уже лежала темрява . У серці вигнанця щось плакало : « Я вже ніколи не повернуся » . Раптом до нього прибігли ізраїльські діти , які гралися в полі . Вони оточили Мойсея і почали чіплятися за його плащ і руки . — Дідусю , куди ти йдеш на ніч ? — кричали вони . — Побудь із нами ! Подивися , який мур ми збудували , які в нас башти і брами ! — Гарно , діти , будуйте свій мур , але мені ніколи чекати , — сказав Мойсей . — Я йду оглядати інший мур , той , що стоїть між життям і смертю . — Дідусю , ми в яру вбили скорпіона , а в тернині впіймали трьох маленьких зайченят ! — гукнув один хлопчик . — Добре , діти , вбивайте скорпіонів сміливо , — відповів старий . — Це не зовсім справедливо , бо скорпіон теж хоче жити , але корисно . А зайчиків віднесіть туди , де ви їх упіймали . Їхня мама , мабуть , плаче , а ви про це не подумали .
Indietro Pagina 6 di 11 Pagina 6 di 11 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
