Salta il testo dell’articolo
125 . Тут військо кіннеє валилось І дуже руччеє було ; Отаман звався Покотиллос , А осаул — Карапсуло . Це гречеськії проскиноси , Із Біломоря все пендоси , З Мореа , Дельта , Кефалос : Везли з собою лагомини , Оливу , мило , риж , маслини І капама , кебаб калос . 126 . Цекул , Пренестський Коваленко , В Латію з військом также пхавсь : Так Сагайдачний з Дорошенком Козацьким військом величавсь . Один з бунчуком перед раттю , Позаду другий пяну браттю Донським нагаєм підганяв . Рядочком їхали гарненько , З люльок тютюн тягли смачненько , А хто на конику куняв . 127 . За цими плентавсь розбишака , Нептунів син , сподар Мезап , До бою був самий собака І лобом бився так , мов цап . Боєць , ярун і задирака , Стрілець кулачний і рубака І дужий був з його хлопак ; В виски , було , кому як впнеться , Той на сухо не оддереться , — Такий Ляхам був Желізняк . 128 . Другим шляхом , з другого боку , Агамемноненко Талес Летить , мов поспіша до сроку , Або к воді гарячий пес ; Веде орду велику , многу Рутульцеві на підпомогу ; Тут люд був різних язиків : Були Аврунці , Сидицяне , Калесці і Ситикуляне І всяких - різних козаків . 129 . За цими панськая дитина , Тезеєвич пан Іпполит , — Надута , горда , зла личина , З великим воїнством валить . Це був панич хороший , повний , Чорнявий , красний , сладкомовний , Що й мачуху був підкусив . Він не давав нікому спуску , Одних богинь мав на закуску , Брав часто там , де не просив . 130 . Не можна , далебі , злічити , Які народи тут плелись , І на папір цей положити , Як , з ким , коли , відкіль взялись . Виргилій , бач , не нам був рівня , А видно , що начухав тімя , Поки дрібненько описав . Були Рутульці і Сіканці , Аргавці , Лабики , Сакранці , Були такі , що враг їх зна . 131 . Тут ще наїздниця скакала І військо не мале вела ; Собою всіх людей лякала І все , мов помелом , мела . Ця звалась діва — цар Камилла , До пупа жінка , там — кобила , Кобилячу всю мала стать : Чотирі ноги , хвіст з прикладом , Хвостом моргала , била задом , Могла і говорить , і ржать . 132 . Коли чував хто о Полкані , То це була його сестра ; Найбільш блукали по Кубані , А рід їх вийшов зза Дністра . Камилла — страшна войовниця І зиахурка і чарівниця , І скора на бігу була ; Чрез гори і річки плигала , Із лука мітко в ціль стріляла , — Багацько крови пролила . 133 . Така - то збірниця валилась , Енея щоб побити в пух ; Уже Юнона де озлилась , То там запри кріпкенько дух Жаль , жаль Енея - неборака , Коли його на міль , як рака , Зевес допустить посадить ! . . . Чи він ввильне од сей напасти , Побачимо те в пятій части Коли удасться змайстерить . ЧАСТИНА V . 1 . Біда не по деревах ходить , І хтож її не скоштував ? Біда біду , говорять , родить , Біда для нас — судьби устав ! Еней в біді — як птичка в клітці , Заплутався , мов рибка в сітці , — Терявся в думах молодець . Ввесь світ , здавалось , зговорився , Ввесь мир на його напустився . Щоб розорить його вкінець . 2 . Еней ту бачив страшну тучу , Що на його війна несла ; В ній бачив гибель неминучу І мучивсь страшно , без числа . Як хвиля хвилю проганяла , Гак думка думку пощибала , — К Олимпським руки простягав , Надеждою хоть підкреплявся , Но переміни він боявся І дух його ізнемогав . 3 . Ні ніч його не вгамувала , Він о війні все сумував ; І вся коли ватага спала , То він по берегу гуляв , Хоть з горя сильну ізнемігся . Мов простий , на піску улігся , Та думка спати не дала . Скажіть — тоді чи дуже спиться , Як доля против нас яриться І як для нас фортуна зла ?
Indietro Pagina 37 di 65 Pagina 37 di 65 Avanti 