Salta il testo dell’articolo
У поле тихо одхожають , І пугач пуга , і сова З - під стріхи в поле вилітає , А жаби крякають - гудуть . Дивітесь , очі молодиї , Як зорі Божиї встають , Як сходить місяць , червоніє . Дивітеся , поки вас гріє , А зорі спати не дають . Головою молодою На руку схилилась , До - півночи невесела На зорі дивилась Княжна моя . Дивилася , Та й плакати стала . Може , серце яке лихо Тихо прошептало . . . Та байдуже : поплакала Трошки , усміхнулась , Помолилась , та й спать лягла , І тихо заснула . В гаю все покотом лежало — Пляшки і гості : де що впало , Там і осталось . Сам не впав , Остатню каплю допивав ; Та й ту допив . Встає , не пада , Іде в покої . Скверний гаде , Куди ти лізеш ? Схаменись ! Не схаменувся . Ключ виймає , Прийшов , і двері одмикає , І лізе до дочки . Прокинься , Прокинься , чистая ! Схопись , Убий гадюку — покусає ! Убий , і Бог не покарає , Як тая Ченчіо колись Убила батька кардинала . . . Ні , не прокинулася — спить , А Бог хоч бачить , та мовчить , Гріхам великим потурає . . . Не чуть нічого . Час минає , А потім крик , а потім кгвалт І плач почули із палат , Почули сови ; потім знову Не чуть нічого . І в той час Скирти і клуня зайнялись І зорі зникли . Хоч би слово , Хоч би де голос обізвавсь . Пани в гаю не ворушились ; А люде збіглись та дивились , Як дим до неба підіймавсь . Прокинулись в - ранці гості ; Аж бачить , що лихо — Покинули свого князя , Та любо , та тихо . Так і ми ёго покинем , Так і Бог покине . Тебе тілько не покине Лихая година , Княжно моя безталанна , Знівечений цвіте ! Ти ще будеш покутувать Гріхи на сім світі , Гріхи батькови . О , доле . Лукавая доле ! Покинь її хоть на старість , Хоть на чужім полі , На безлюдьї . Не покинеш , Поведеш до краю , До самої домовини , Сама й поховаєш . В селі не бачили й не чули , Де вона поділась . Думали на пожарищі Небога згоріла . Стоїть село . Невесело На горі палати Почорніли . Князь хиріє , Нездужає встати ; А підвести нема кому — Ніхто й не загляне До грішного болящого В будинки погані . Люде трохи очуняли ; Господа благають , Щоб княжна до їх вернулась . А її немає , І не буде вже святої . Де ж вона поділась ? У Київі пресвятому В черниці постриглась . От - так було , от - так і буде : В гріхах родились ми для зла ! Яка ж тут Богові хвала ? — Скажіть мені розумні люде ! Родилось на світ жить , любить , Сиять Господнёю красою , Витать над грішними святою , І всякому добро творить , — А сталось ось як : у черницях Занапастилося добро . Не стало радості у Бога Для нещасливої княжни ! Блукаючи по Україні , Прибивсь якось я в Чигирин І в манастир оттой дівочий . Що за пісками , на болоті , У лозах , самотний стоїть . От - там мені і розсказала Стара черниця новину , Що в манастир до їх зайшла Княжна якась із - за Дніпра Позаторік : „ Одпочивала , Та й Богу душу оддала . Вона була ще молодою І прехорошая собою ; На сонці дуже запеклась , Та й занедужала . Лежала Недовго щось , седмяці з - три , І все до крихти розсказала Мені і Ксенії - сестрі , І вмерла в нас . І де ходила , В яких - то праведних містах , А в нас сердешна опочила . . . Оце її свята могила . . . Ще не поставили хреста . “ Варнак .
Indietro Pagina 27 di 36 Pagina 27 di 36 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
