Salta il testo dell’articolo
В малій хатині буде жить Любов та чистая , і буде Святий покой ваш стерегти І в домовині . Що ж то буде З превосходительною ? Що ти Тепер робитимеш з собою , З своєю божою красою ? Хто стерегтиме твій покой , Украдений твоїм Петрусем ? Хиба архистратиг ? Та й той Не встереже тепер ! Боюся , І вимовить боюсь тепер Твоє грядущеє . . . У Київ їздила , молилась , Аж у Почаєві була — Чудовная не помогла , Не помогла святая сила . А ти аж плакала - молилась , Та й занехаяла . Везла Назад гадюку в серці люту , Та трошки в пляшечці отрути . Не їла три дні й не пила , Вернршись з прощи , і три ночи . Не спала ; впали карі очі ; Засохли губи ; і в - ночі Щось ходя шепче сміючись . . . Аж тиждень так собі нудила . А потім трути розвела І генерала напоїла , Та й спать упоравшись лягла . — „ Теперь старого поховаю , А молодого привітаю . Та й буду жить собі та й жить , Петру ся - серденько любить . . . “ Подумала , чи то сказала . Хотіла спать , але не спала ; І ждала світу — і дожить До світу Божого боялась . І задзвонили в - ранці рано По генераловій душі ; Заговорили щось погане , До генерала ідучи Прощатись , люде . Аж гуде , З усіх усюд народу йде ; Та щось шепочуть про отруту І судових неначе ждуть . І разом стихли на минуту — Приїхали . Ножі беруть І генерала розчиняють , І яд находять в животі . Громада глухо присягає , Заприсягла . Питає суд : — Тепер скажите , християне . Хто отруїв ёго ? — Гудуть , Мов з - тиха дзвони . „ Пані , пані ! “ Громада зично загула . Тоді на ганок вихожає І до громади промовляє Петрусь , і каже ; — „ Я зробив ! Я генерала отруїв , А ви не знаєте нічого ! “ — Взяли Петруся молодого , Та в город в путах одвезли . Ёго недовго мордували В тюрьмі , в суді ; а в добрий час В кайдани добре закували , Переголили про запас ; Перехрестивсь , от - так убраний , І поволік Петрусь кайдани Аж у Сібір . . . Відьма . ( Поема . ) . Молюся , знову уповаю , І знову слёзи виливаю , І думу тяжкую мою Німим стінам передаю . Озовітеся ж , заплачте , Німиї , зо мною Над неправдою людською , Над долею злою . Озовітесь ! А за вами Може озоветься Безталання невсипуще . І нам усміхнеться ; Поєднає з недолею І з людьми , і скаже Спасибі нам ; помолиться , Й тихо спати ляже , І примиренному присняться І люде добрі , і любов , І все добро , і встане в - ранці Веселий , і забуде знов Свою недолю ; і в неволі Познає рай , познає волю І всетворящую любов . Така моя рада , незнаємий брате ! Смирись перед Богом , людей не займай , Шукай собі брата у полі і в хаті І дбай домовину , а слави не дбай ; Бо вона не спинить віку молодого Не верне з - за літа нашої весни . От - так - то мій друже ! молись , брате , Богу І мене в молитвах твоїх помьяни . Коло осіннёго Миколи , Обідрані , трохи не голі , Бендерським шляхом у - ночі Ішли цигане ; а йдучи — Звичайне вольниї — співали . Ішли , ішли , а потім стали Шатро край шляху розпьяли , Огонь чи - малий розвели І кругом ёго посідали : Хто з шашликом , а хто і так . . . За те він вольний , як козак Колись то був . Сидять , куняють , А за шатром в степу співає Неначе пьяна з приданок До - дому йдучи молодиця : „ Ой у новій хаті Полягали спати :
Indietro Pagina 31 di 36 Pagina 31 di 36 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
