Salta il testo dell’articolo
І ніхто не знає Того дива , що твориться Серед ночі в гаї : Тіїько вітер з осокою Шепче : „ Хто се , хто се Сидить сумно над водою , Чеше довгі коси ? “ Русалка . „ Породила мене мати В високих палатах , Та й понесла серед - ночі У Дніпрі скупати . Купаючи , розмовляла Зо мною , малою : — „ Пливи , пливи , моя доню , Дніпром за водою . Та випливи русалкою Завтра серед - ночі ; А я вийду гуляти з ним , А ти й залоскочеш . Залоскочи , мов серце , Нехай не сміється Надо мною , молодою ; Нехай пьє - упьється Не моїми кров - слёзами — Синёю водою Дніпровою . Нехай собі Гуляє з дочкою . Пливи ж , моя єдиная ! Хвилі мої , хвилі , Привітайте русалоньку ! . . . “ — Та й заголосила , Та й побігла . А я собі Плила за водою , Поки сестри не зостріли , Не взяли з собою . Уже з тиждень , як росту я , З сестрами гуляю О - півночі , та з будинку Батька виглядаю . А може , вже поєдналась З паном у палатах ; Може , знову роскошує Моя грішна мати . “ Та й замовкла русалочка , В Дніпро поринула , Мов плиточка ; а лозина Тихо похитнулась . Вийшла мати погуляти — Не спиться в палатах ; Пана Яна нема дома , Ні з ким розмовляти . А як прийшла до берега , То й дочку згадала , І згадала , як купала І як примовляла ; Та й байдуже . . . Пішла собі У палати спати ; Та не дійшла : довелося В Дніпрі ночувати . І не счулась , як зуспіли Дніпрові дівчата . Та до неї : ухопили , Та й ну з нею гратись . Радісінькі , що піймали , — Грались , лоскотали , Поки в вершу не запхали ; Та й зареготались . Одна тілько русалонька Не зареготалась . Лілея . „ За що мене , як росла я , Люде не любили ? За що мене , як виросла , Молодую вбили ? За що вони тепер мене В палатах вітають , Царівною називають , Очей не спускають З мого цвіту , дивуються , Не знають , де діти ? Скажи мені , мій братіку . Королевий цвіте . “ — Я не знаю , моя сестро . — І цвіт королевий Схилив свою головоньку Червоно - рожеву До білого пониклого Личенька лілеї . І заплакала лілея Росою - слёзою , Заплакала і сказала : — „ Брате мій ! з тобою Ми давно вже кохаємось , А я й не сказала , Як була я людиною , Як я мордувалась . Моя мати . . . чого вона , Вона все журилась , І на мене , на дитину , Дивилась , дивилась І плакала ? Я не знаю , Мій брате єдиний , Хто їй лихо заподіяв . Я була дитина : Я гралася , забавлялась ; А вона все вьяла , Та нашого злого пана Кляла - проклинала , Та й умерла . А мене пан Взяв догодувати . Я виросла , викохалась У білих палатах ; Я не знала , що байстря я , Що ёго дитина . Пан поїхав десь далеко , А мене покинув . І прокляли ёго люде , Будинок спалили ; А мене , не знаю за що , Убили — не вбили , Тілько мої довгі коси Остригли ; накрили Острижену ганчіркою , Та ще й реготались ; Жиди навіть нечистиї На мене плювали . Оттаке - то , мій братіку , Було мені в світі ! Молодого короткого , Не дали дожити Люде віку . Я умерла Зімою під тином , А весною процвіла я Цвітом при долині . Цвітом білим , як сніг білим , Аж гай звеселила . Зімою люде , Боже мій , Б хату не пустили ; А весною , мов на диво , На мене дивились . А дівчата заквітчались І почали звати Лілеєю - снігоцвітом ; І я процвітати Стала в гаї , і в теплиці , І в білих палатах . Скажи ж мені , мій братіку , Королевий цвіте , На - що мене Бог поставив Цвітом на сім світі : Щоб людей я веселила , Тих самих , що вбили Мене й матір ? … Милосердий , Святий , Боже милий ! “ — І заплакала лілея … А цвіт королевий Схилив свою головоньку Червоно - рожеву На білеє пониклеє Личенько лілеї .
Indietro Pagina 12 di 36 Pagina 12 di 36 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
