Salta il testo dell’articolo
Рідна мова , рідна мова ! Мов замер без тебе я ! Тільки вчую рідне слово — Обізвалось мов сім'я , Обізвався батько рідний , Що умер за козаків ; Мов народ , учулось , бідний Застогнав із - під ляхів . І здається : кінь ретивий Топче наших ворогів ; Й бачиться : Дніпро спесивий Спину гне за - для човнів … Понеслися наші хлопці , Зашуміла хвиля гень … І при місяці й при сонці Їдуть ніччю , їдуть вдень ! Було щастя , були чвари , Все те геть собі пішло , І як сонце із - під хмари Рідне слово ізійшло , Приняло козачі річи , Регіт , жарти , плач , печаль : Озоветься як із Січи , Стане сміх і стане жаль . Навіщення з могили . ( Із Еленшлегера ) . Пан посватався і взяв дівчину . І прижив він з нею три дитини . І три роки вона панувала На четвертий її поховали . Пан поплакав по своїй коханці , Далі й оженився на панянці . Нехорошу вибрав він панянку : Малі дітки плакали що - ранку . Вона од них чолом не приймала . Сиріток ногою відпихала . Як плакали вони питки , їстки ; Говорила : пропадіть ви , дітки ! Взяла у них подушку біленьку , Положила соломку гниленьку . Взяла вона свічку із кімнатки , Лягли дітки в темній хаті спатки . Лякалися , плакали , не спали . Слізоньками неньку викликали . Чує ненька , дітки жалібненько Плачуть , кличуть : де ти , де ти , ненько ? І до Бога душечка летіла : „ Пусти , Боже , до діток з могили ! “ — „ Лети , мати ! тільки не барися : Кукурікне , — в могилу вернися . “ Зозуленька пізно прилітає , Кватирочку в пана одсуває . Входить мати до діток в кімнатку : „ Чого лягли на соломці спатки ? “ — Забрала в нас подушечки пані ! — „ Чом свічечка не горить в ліхтарні ? “ — Взяла пані й свічечку з ліхтарні . Мамо , мамо ! нас не любить пані ! Мамо , мамо ! дай нам їстки , питки ! Не кидай нас , бо ми твої дітки ! — Вона тихо ключі в сонних брала . Сорочечки з скрині повиймала . Діточки нагодувала , вмила І в біленькі сорочки оділа . Далі сонним ключі оддавала , Сумна , страшна до їх промовляла : „ Зоставила я засіки повні ; За що - ж мої діточки голодні ? Я придбала пряжі повні скрині : За що - ж діткам спати на гнилині ? У коморах воскові кружала ; Чи то й лою на свічку не стало ? Як кликнуть що раз мене небогу Мої дітки , — підемо в дорогу , На суд вкупі підемо до Бога . — Ви , дітки мої , і я , небога . Як заплачуть діточки голодні , Ляжете ви на столі холодні . Як без світла ніч дітки злякає , На труні в вас свічка запалає . Як заплачуть вони на гнилині , Спатимете в гнилій домовині . “ Як сказала , — і пропала . Мова - ж ізлякала Панею і пана ; Вони дітки голубили , годували , мили Що - дня , пізно й рано . Пісня моя . ( А . Ф . Владимирову ) .
Indietro Pagina 15 di 18 Pagina 15 di 18 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
