Salta il testo dell’articolo
По під гайом зелененьким Чиста рѣчка тече , На яворѣ зелененьким Соловѣй щебече ; Сидит дѣвчя над рѣчкою Два вѣночки ўвила , И ручкою бѣленькою На воду пустила . Один вѣнець з барвѣночку , А другий з рутоньки , Один вѣнець Козаченька Другий дѣвчиноньки . Поплиў вѣнок из барвѣнку Воўня го сѣпає А остаў ся из рутоньки Бо берег спиняє . . . „ Поѣхаў мій Козаченько В далеку дорогу , Мене лишиў молоденьку Самую небогу ! Верни - сь вѣнку из барвѣнку , Приплинь к береженьку ! Верни - сь милий з Украѣни , Пристань ко серденьку ! . . Колиж вѣнку из барвѣнку , Сплинешь к береженьку ? Коли вернешь з Украѣни Милий Козаченьку ? . . . . Заковала зазуленька В гаю в серединѣ , Аж ся стало страшно , сумно Молодій дѣвчинѣ : — — „ В Украѣнѣ на могилѣ Зацвила калина , . . Там лежит твій Козаченько , Бѣдна сиротина ! А коли ся води вернут Що за сѣм лѣт ўплили Тодѣ верне - сь з Украини Козачок твій милий . — Ярослав Головацкій . Роспука . По за тихими водами Сумно тай смеркло - ся О як голос меж горами Щастє розбило - ся ! Летит ворон чорнокрилий — За ним загудѣло ; Щасте моє гаразд милий На вѣки знидѣло . — Тяжко голубу малому Гори перебити , Ой ще тяжче безродному На сем свѣтѣ жити . Ти зазуле сивенькая Закуй ми сумненько Най роспука тай лютая Вирве ми серденько . — Руслан Шашкєвичь . Беснівка . Цвѣтка дрібная Молила неньку Весну раненьку : „ Нене рідная ! Вволи ми волю , Дай минѣ домо ; Щоб я зацвила , Весь луг скрасила , Щоби я була Як сонце ясна , Як зоря красна , Щобим згорнула Весь свѣт до себе ! “ — „ Доню голубко , Жяль минѣ тебе Горная любко , Бо вихорь свисне Мороз потисне , Буря загуде ; Краса змарнѣє , Личко счорнѣє , Головоньку склонишь Листоньки зронишь , Жяло серцю буде . — Руслан Шашкєвичь . Мадей . На високій чорногорѣ Буйні вѣтри вѣют , По зеленій полонинѣ Сѣри воўки виют ; Тисяч коней вороненьких В байраках ирзає , Тисяч гарних ледѣників Коники сѣдлає . А ватажко сивий Мадей Зморщиў густі брови Чорні очи заблищали Та жаждою крови . — По верх коней яснобарві Прапори сияли Байраками и дебрами Ратищя мелкали . — ∗ ∗ ∗ Мрачно , скучно по майданѣ Пітьма - ся чорнѣє , Огнѣ горят по шалашѣох , Лехкій вѣтер вѣє Мадей велѣў чятовати Густаю дебрею Гомін далеко клекоче : „ Вертаймо Мадею , З верх Бескида глухий дубот , Бором ся шибає , Тѣмою вихром ѣдут Угри Дебрь ся улягає . — „ Нѣт вертать - ся сив Мадею С соромом до дому ; Глухоў пущеў темноў ночеў Блудити по лому ; З безчестними оченьками Ясне сонце зрѣти , З безчестними губоньками Богу ся молити ; Кіньми зорю долиноньку , Засѣю стрѣлами , Переломлю вражі тучи , Пролю кровѣ рѣками ! — Та вже сива бородонько Не тобѣ ся бити — Під зеленоў муравонькоў В деревищи гнити ; Не тобѣ ўже сиру землю Тулами стелити , Не тобѣ ўже вражу кровцю Ратищом точити . — ∗ ∗ ∗ Трублят роги жубровіи , Сумно конѣ рзают , Шумят тучі срѣбних стрѣлок Та мечи брящают . — А з байрака летит шпарко Остроє ратище , Заточиў ся під Мадейом Кінѣ на колодище . . . Люто кликне сивий Мадей А дебрѣ заклекоче — Воўком верже - сь в вражі тучи Зубми заскрегоче . Куда мелькие ясним мечем Кровѣ рѣкою точит , Куда ратищом засвище Кінь ѣздця волочит . — И рев лютший , мрак темнѣйший По сирѣм Майданѣ . . . Звонят конѣ брящят мечи , Тьмют стрѣли каляні . — А з Мадея девять стрѣлок Ссут кровцю теплую , З бѣлих грудей три ратища Влекут ся землею . — Сивий Мадей утомиў - ся И ноженьки мдлѣют , З слѣдів кровця виступає Груди - ся чорнѣют . — — Вежеж за шию ужеўками К мажи привязаний , За рученьки и ноженьки Вкований в каидани . — ∗ ∗ ∗
Indietro Pagina 19 di 33 Pagina 19 di 33 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
