Salta il testo dell’articolo
Р . Ш . Дѣвчина лице миюча . Дѣвчина си личко умивала И миючи к лицю говорила : Коб я знала ( личко моє личко ! ) Що тя старий буде цюловати , Пішла - би я горою зеленоў , Весь полин - бим по горѣ зібрала , Изнего - бим воду вицѣдила , Мила - бим тя нею в кождий ранок ; Як стар поцѣлує , щоби - сь гірке було . — А коб знала ( личко моє личко ) ! Що тя молод буде цюловати ; Пішла - би я у зѣльник зелений , Всю би рожу в зѣльнику зібрала , Пак би з неѣ вицѣдила воду , Мила - бим тя нею що заранє ; Щоб як поцюлує молодому пахло , Щоб му пахло и миленькє було — Волю з молодим по горах ходити , Як зо старим по бѣлому двору ; Волю з молодим на камени спати , Як зо старим на мягеньким шоўку . Р . Ш . Ангелчині ворота . Високо ся сокіл вивиў — Висшѣ городу ворота ; Воротарка там Ангелка , Сонцем голову завила , Мѣсяцьом ся вперезала И звѣздами затикала . — Р . Ш . Знатель . Ой дѣвчино , ой Милена ! Сѣдай менѣ край колѣна ; Най ся люди не дивуют , И ми знаєм де цюлуют : Межи очи удовицѣ , А дѣвчата межи цицѣ . Руслан Шашкєвичь . Три тузѣ . Соловѣй пташина Усѣм спокій дала ; Минѣ молодому Три тузѣ задала : Ой перва ми туга На моѣм серденьку , Шо мя молодого Ненька не женила ; А друга ми туга На моѣм серденьку , Шо мій ворон коник Підо мноў не грає ; А третя ми туга На моѣм серденьку Шо ся моя мила На мя розсердила . Копайте ми яму На полѣ широким , Двѣ стопѣ широку , Доўгу на чотире . Вижче головоньки Рожу посадѣте , А нижче ніжочок Воду испустѣте . Як молод перейде , Най ся затикає ; Як старий перейде Най ся прохолодит . Я . Г Смерть милих . Двоє милих щире ся любило , При одній ся водицѣ ўмивали , В один рушник личко утирали . Лѣтенько минає , а нѣхто не знає — А на друге лѣто усѣ ся дізнали , Дізнали - ся и отець и мати , Мати не дасть , шоб ѣм ся любити , Розлучила дороге и миле . — Милий милой через звѣзду каже : Умри мила вечер у суботу , А я молод рано у недѣлю . — Шо сказали тоте и ўчинили : Вмерла мила вечер у суботу , Вмер миленькій рано у недѣлю . Поховали одно близь другого А скрізь семлю руки ѣм злучили , В руки дали яблука зелені ; Мало часу потому минуло , А над милим росте яль зелена , Над милою роженька румяна ; Обвила - ся рожа на ялицѣ , Як шоўк мяхкий коло красних цвѣтів . Ярослав Головацкій . б . Из Ческоѣ корольодвірской рукописи . Китиця . Вѣє вѣтронько з лѣсів князевих , бѣжит миленька ко потоку . В ковані вѣдра черпле водицю , водою к дѣвѣ плине китиця , Кита пахнюща з рож и фіяўків , яла - ся дѣва киту ловити , пала , ой ! впала в студену воду . Кобих вѣдала китице красна хто тя в порхоньку насадиў землю тому - бих дала золотий перстень . Кобих вѣдала китице красна хто тебе ликом звязаў мяченьким , тому - бих дала з коси єглицю ; Кобих вѣдала китице кразна хто тя студенноў пустиў водицеў , тому - бих дала вѣнец з головки .
Indietro Pagina 27 di 33 Pagina 27 di 33 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
