Salta il testo dell’articolo
Р . Ш . Олѣнь . Бѣгаў Олѣнь по горах , скакаў сторонами по горах по долинах красні пароги носиў . Красними парогами густий лѣс продираў ; по лѣсѣ скакаў легкими ногами . Ой , тут молодец хоџуваў по горах ! долинами ходиў в люті боѣ , горду зброю на собѣ носиў ; твердоў збройоў глоти врагів розбиваў . Нѣт вже молодця у горах ! ІІоскочиў нань люто лестний враг заскалиў очи злобоў розжарені вдариў тяжким молотом в груди , застогнали мутно лѣси жалостиві з молодця випер душу душицю . Се - ся вилетѣла квасним тяглим горлом з горла красними устами . Ой тут лежит , тепла кровь тече за душею , що злинула , сира земля тьє кровцю горячу . — В кождій дѣвѣ жялосливе сердце . — Лежит ледѣнь у земли холодній , на ледѣню росте дубец , дуб росклада - єсь в суки ширше й ширше . Ходит Олѣнь с красними рогами скаче на ногах на шпарких , горѣ в листьє спинат тонкє горло . Злѣтают - ся тоўпи бистрих кругавцѣв зо всього лѣса тут на тѣнний дуб усѣ покракуют на дубѣ : „ Паў молодец злобою врага . “ Всѣ дѣви плакали молодця . Р . Ш . Лишена . Ах , ви лѣси т'маві лѣси лѣси милетиньскі ! Чом ви ся зеленѣєте зимѣ лѣтѣ рівні ? Рада - бим я не плакала не нудила сердцьом , но скажѣте добрі люде хтоб озьде не плакаў . Де мій батько , батько милий , загребаний в ямѣ , Де моя мати добра мати , трава на нѣй росте . Нѣ ми брата , анѣ сестри , милого ми взяли ! — Р . Ш . ЗАЗУЛЯ . В ширим полѣ дубец стоѣт , на дубѣ зазулиця , заковала , заплакала , що не всѣгда яро . Якби стигло житце в полѣ ; слиб яро всѣгда було ? як яблуко в садѣ стигло , слиб лѣто всѣгда було ? — Якби мерг у стозѣ колос , слиб осѣнь всѣгда була якби дѣвѣ тяжко було слиб сама всѣгда була . — Руслан Шашкєвичь . Старина . СТАРИНА є то пѣснь хороша звеняча , що різним способом в нашѣ часи загомонює , що різним настройом озиває - ся з передвѣка до нас — и раз тихим миленьким голосом промовляє , обнимає солодким чувством сердця , а з нова піднимає величною силою душу , чудує казаў - бись надприродними дѣлами ум послѣдних , — то знова залебедит тужно , плачем голубиним дѣдів розплакує сини — то знова обвѣвує потѣхою и радощи в сердця нагортає , а в душах зводит святую почесть покійним праотцям . — Старина є то великій образ , є то зеркало як вода чистоє в котрім незмущенноє являє - ся лице столѣтей . Там тобѣ внуче глянути , а взришь , як твоѣ отци , твоѣ дѣди жили , що дѣяли , що ѣх веселило , радувало , а що печалило , акоє сонце межи ними сияло , як думали , яким духом обнимали природу , охрестности , свѣт цѣлий , ским ся стирали , и як се на них дѣлало , який ѣх свѣт внутренний , а який зверхний , що ѣх надѣляло до сильного дѣяня , а що ѣм силу віднимало , який ѣх язик , яка бесѣда , яка ѣх душа , якє сердце — словом , якими хотѣли перед тобою явити - ся , и що по тобѣ ждали . — Сесе всьо для нас не бридня . Чужина нас займає , чомужби нашина не прилягла до сердця , не промовила до душ наших сильним словом . — Окрухи , ба великі куснѣ сего образа , сего чудного зєркала придержали - сь до нинѣ , переховали - сь по церквах , по манастирьских книжницьох , по честних священниках , по пѣснолюбних дяках , нещоби и під низкими стрѣхами , по сановитих господарах , — которе вони честят , и переховуют мовь святині подарок з неба . — Сукромі голоси бринят по всей Руси ( то пѣснеў , то казкоў , то небилицею , то поведѣнкою , то приповѣдкою , то заганкою , то обрядом и м . и ) лишь ѣх скликати в одно , а стане пѣснь велика , доўга , безконечна , що цѣлим свѣтом загуде , що сильно розгремит славу перѣдних и нинѣшних лѣт всього народа . —
Indietro Pagina 28 di 33 Pagina 28 di 33 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
