Intermediality in Ukrainian Contemporary Art C1

Сучасне мистецтво давно вийшло за межі суворого розмежування жанрів і медіумів. Живопис і відеоарт, поезія і перформанс, музика і цифрові інсталяції — все це взаємопроникає, породжуючи нові художні феномени, що не вписуються в жодну з традиційних класифікаційних схем. Для опису цієї реальності теоретики мистецтва використовують поняття інтермедіальності — сукупності відносин між різними художніми медіумами, коли вони взаємно цитують, трансформують і переосмислюють один одного.

В українському контексті інтермедіальність як художня стратегія набуває особливої культурної вагомості. Адже у країні, де митці протягом десятиліть мали обмежений доступ до міжнародного художнього дискурсу, зустріч із глобальними практиками після розпаду СРСР стала потужним каталізатором. Митці 1990-х і 2000-х почали активно освоювати нові медіуми не тільки як технічні засоби, а як мову для вираження специфічно українського досвіду.

Одним із найяскравіших прикладів інтермедіального мистецтва в Україні є творчість Олега Кулика — художника, який прославився своїми перформативними акціями, де тіло стає медіумом художнього висловлювання. Хоча Кулик здебільшого асоціюється з московською арт-сценою 1990-х, його витоки і значна частина рецепції пов'язані з українським художнім середовищем. Його роботи поєднують перформанс, фото- і відеодокументацію, живопис і скульптуру, утворюючи складний інтермедіальний ансамбль.

Група «Р.Е.П.» (Революційний експериментальний простір), активна в Києві з середини 2000-х, демонструє іншу модель інтермедіальності: соціально ангажовану, що поєднує візуальне мистецтво, акціонізм і громадянський активізм. Їхні вуличні акції і виставкові проекти перетворюють публічний простір на художнє поле, де медіуми і соціальні практики нероздільно переплітаються.

Партикулярно важливим є феномен медіаарту і цифрових практик. Українські художники, такі як Гамлет Зіньківський, Олексій Сай і художники об'єднання «Штаб», активно досліджують можливості цифрових технологій, штучного інтелекту і мережевого простору як художніх медіумів. У їхніх роботах виникає специфічний різновид інтермедіальності, де цифрове і фізичне, онлайн і офлайн-простори вступають у складні взаємодії.

Музично-виконавська практика також не залишається осторонь. Такі ансамблі, як Kyiv Contemporary Music Days або Ensemble Nostri Temporis, представляють програми, де сучасна академічна музика поєднується з відеопроекціями, перформативними елементами і просторовою хореографією. Це не просто «концерт із відео», а новий жанровий синтез, де кожен медіум змінює і доповнює інші.

Теоретично явище інтермедіальності розробляли такі дослідники, як Вольф Дітер Єн і Іна Медведєва. В українській академічній думці ця проблематика отримала розгорнуте опрацювання в роботах О. Оніщенко, Т. Гундорової і С. Павличко, які досліджували міжмистецькі взаємодії в контексті модерністського і постмодерністського дискурсу.

Особливого значення набуває питання про те, як інтермедіальність функціонує в умовах воєнного часу. Після 2022 року значна частина українських художників перенесла свою практику в цифровий простір або принципово змінила медіуми роботи. Онлайн-виставки, NFT-проекти, відеоарт для соціальних мереж — все це породжує нові інтермедіальні конфігурації, де художній жест, документальне свідчення і громадянська позиція стають нероздільними.

Ревелантним для розуміння цього явища є концепція «розширеного кіно» Джина Янгблада, яку українські медіахудожники активно переосмислюють. Коли художній фільм поєднується з живою перформативною складовою або коли відеоінсталяція включає в себе елементи театрального дійства, виникає феномен, що перевищує можливості будь-якого з вихідних медіумів.

Також заслуговує на увагу тема взаємодії літератури і візуального мистецтва в сучасній Україні. «Видання-об'єкти» — художні книги, де текст, типографіка, ілюстрація і конструкція книги утворюють єдиний художній висловлювання — є виразним прикладом інтермедіального мислення. Видавництва «Основи», «Або» і «Мистецький арсенал» як видавнича платформа формують новий культурний простір, де книга стає об'єктом мистецтва.

Інтермедіальність у сучасному українському мистецтві: діалог медіумів

Comments