Saltar el texto del artículo Toca cualquier palabra para ver su traducción
— Але ти маленька , а я великий . Я важкий . — Нічого , — каже Лелія і знову усміхається . Вона торкає Павлуся своєю квіткою . І раптом Павлусь сам стає квіткою . Але не лелією , а рожевим маком . Лелія бере мак у руку і швидко летить із хати в садок . Усі квіти в садку хитаються і вклоняються їй . З квітів вилітають маленькі ельфи . — Спіть , спіть ! — каже їм Лелія . — Сьогодні вночі я не маю часу . Ельфи знову ховаються в квіти . Квіти закриваються і засинають . — Ну , Павлусю , куди ж ми полетимо ? — питає Лелія . — Куди хочеш , — каже Павлусь . Він тепер квітка , але може говорити . VI . Панський сад — Тоді полетимо в панський сад на горі , — каже Лелія . — Там ростуть мої сестри , молодші лелії . Може , вони розкажуть нам щось цікаве . Лелія швидко летить у великий панський сад . У саду стоїть гарний палац . У деяких вікнах ще світло . У саду нікого нема . Лелія сідає на клумбу . А там білих лелій дуже багато ! Вони стоять тихо - тихо . — Ото сплять ! — каже Лелія . — Нас навіть не чують . А ну , вставайте ! Вона торкає їх своєю квіткою . Усі лелії хитаються і починають говорити . З кожної квітки виглядає біле личко маленького ельфа . — Пробач нам , сестро - царице , — тихо кажуть вони . — Ми так пізно заснули . — А чому ви пізно засинаєте ? Хто вам не дає спати ? — сердито питає Лелія . — Ох , нам нема спокою ні вдень , ні вночі . Ох , бідні ми квіти ! — Що з вами ? Чому ви плачете ? — Як нам не плакати ! Удень люди ріжуть нас гострим ножем . Вони несуть нас у палац і ставлять у воду . Там ми швидко в’янемо . Ох , сестро , скільки нас уже нема ! Недавно було свято , і скільки нас тоді зрізали ! — Бідні мої сестри , — сумно каже Лелія . У неї на очах сльози . — Але ж люди вас доглядають . Вони вас люблять . Поки ви в саду , ви живете гарно . — Ні , не гарно ! — кажуть лелії . — Ми не знаємо щастя . Ніч темна , ми хочемо спати . Але приходять пани і панянки . Вони співають , грає музика . Вони не дають нам спати до півночі . Нам такого життя не треба ! Бідні лелії замовкають і низько хилять білі голівки . Раптом у палаці відчиняються великі скляні двері . Виходить молода панна . Вона в гарній білій сукні . Вона сідає на ґанку і без радості дивиться на сад . Сад увесь у місячному світлі . — Ах , як болить голова ! — каже панна сама собі . — Я навіть уночі не можу спати . Тут , у селі , так нудно ! Нема з ким і слова сказати . Тут усе мені набридло : і цей сад , і цей дім , і ці квіти . Вона дивиться на лелії і кривиться . — Ну хто садить стільки білих лелій ? Білі лелії є в кожному сільському садку ! А пахнуть як ! Аж голова болить . Ні , піду звідси , а то голова болітиме ще більше ! І панна сердито йде в палац . Вона гучно зачиняє двері . Лелії дуже шкода своїх сестер . — Шкода мені вас , дуже шкода , — каже вона . — Але що я можу зробити ? Я не маю сили перенести вас в інше місце . Я нічим не можу вам допомогти , мої бідні . Біля останнього кущика Лелія бачить порожнє місце . — А де ж моя наймолодша сестра ? — питає вона . — Нема сестри , нема , — кажуть лелії . — Вона тепер росте в іншому садку . Наша панна її віддала . Дівчина Мар’яна працює в панів усе літо . І за свою роботу вона попросила одну квітку , найменшу . — Треба буде її провідати , — каже Лелія . — Як вона там живе , в іншому садку ? Але Павлусь просить летіти далі . Йому тут сумно . — Ну , тоді полетимо у велике місто , — каже Лелія . — Може , там буде веселіше .
Atrás Página 5 de 8 Página 5 de 8 Siguiente Sigue leyendo con traducción Crea una cuenta gratis: 7 días de Pro y después 20 traducciones de palabras al día o un plan de pago.