Saltar el texto del artículo
Сучасне мистецтво давно вийшло за межі суворого розмежування жанрів і медіумів . Живопис і відеоарт , поезія і перформанс , музика і цифрові інсталяції — все це взаємопроникає , породжуючи нові художні феномени , що не вписуються в жодну з традиційних класифікаційних схем . Для опису цієї реальності теоретики мистецтва використовують поняття інтермедіальності — сукупності відносин між різними художніми медіумами , коли вони взаємно цитують , трансформують і переосмислюють один одного . В українському контексті інтермедіальність як художня стратегія набуває особливої культурної вагомості . Адже у країні , де митці протягом десятиліть мали обмежений доступ до міжнародного художнього дискурсу , зустріч із глобальними практиками після розпаду СРСР стала потужним каталізатором . Митці 1990 - х і 2000 - х почали активно освоювати нові медіуми не тільки як технічні засоби , а як мову для вираження специфічно українського досвіду . Одним із найяскравіших прикладів інтермедіального мистецтва в Україні є творчість Олега Кулика — художника , який прославився своїми перформативними акціями , де тіло стає медіумом художнього висловлювання . Хоча Кулик здебільшого асоціюється з московською арт - сценою 1990 - х , його витоки і значна частина рецепції пов'язані з українським художнім середовищем . Його роботи поєднують перформанс , фото - і відеодокументацію , живопис і скульптуру , утворюючи складний інтермедіальний ансамбль . Група « Р . Е . П . » ( Революційний експериментальний простір ) , активна в Києві з середини 2000 - х , демонструє іншу модель інтермедіальності : соціально ангажовану , що поєднує візуальне мистецтво , акціонізм і громадянський активізм . Їхні вуличні акції і виставкові проекти перетворюють публічний простір на художнє поле , де медіуми і соціальні практики нероздільно переплітаються . Партикулярно важливим є феномен медіаарту і цифрових практик . Українські художники , такі як Гамлет Зіньківський , Олексій Сай і художники об'єднання « Штаб » , активно досліджують можливості цифрових технологій , штучного інтелекту і мережевого простору як художніх медіумів . У їхніх роботах виникає специфічний різновид інтермедіальності , де цифрове і фізичне , онлайн і офлайн - простори вступають у складні взаємодії . Музично - виконавська практика також не залишається осторонь . Такі ансамблі , як Kyiv Contemporary Music Days або Ensemble Nostri Temporis , представляють програми , де сучасна академічна музика поєднується з відеопроекціями , перформативними елементами і просторовою хореографією . Це не просто « концерт із відео » , а новий жанровий синтез , де кожен медіум змінює і доповнює інші . Теоретично явище інтермедіальності розробляли такі дослідники , як Вольф Дітер Єн і Іна Медведєва . В українській академічній думці ця проблематика отримала розгорнуте опрацювання в роботах О . Оніщенко , Т . Гундорової і С . Павличко , які досліджували міжмистецькі взаємодії в контексті модерністського і постмодерністського дискурсу . Особливого значення набуває питання про те , як інтермедіальність функціонує в умовах воєнного часу . Після 2022 року значна частина українських художників перенесла свою практику в цифровий простір або принципово змінила медіуми роботи . Онлайн - виставки , NFT - проекти , відеоарт для соціальних мереж — все це породжує нові інтермедіальні конфігурації , де художній жест , документальне свідчення і громадянська позиція стають нероздільними . Ревелантним для розуміння цього явища є концепція « розширеного кіно » Джина Янгблада , яку українські медіахудожники активно переосмислюють . Коли художній фільм поєднується з живою перформативною складовою або коли відеоінсталяція включає в себе елементи театрального дійства , виникає феномен , що перевищує можливості будь - якого з вихідних медіумів . Також заслуговує на увагу тема взаємодії літератури і візуального мистецтва в сучасній Україні . « Видання - об'єкти » — художні книги , де текст , типографіка , ілюстрація і конструкція книги утворюють єдиний художній висловлювання — є виразним прикладом інтермедіального мислення . Видавництва « Основи » , « Або » і « Мистецький арсенал » як видавнича платформа формують новий культурний простір , де книга стає об'єктом мистецтва .
Atrás Página 1 de 2 Página 1 de 2 Siguiente Sigue leyendo con traducción Crea una cuenta gratis: 7 días de Pro y después 20 traducciones de palabras al día o un plan de pago.
