Passer le texte de l’article Touchez un mot pour voir sa traduction
— Ні , синку . У мене самої розуму нема . Але є одна порада . Лети до сови . Кажуть , сова дуже розумна . Може , вона тобі допоможе . — Дякую , тітко ! До побачення ! — Щасливо , синку ! Сова живе в лісі , у дуплі старого сухого дуба . Горобчик летить туди . Справді , у дуплі сидить сова . Але вона спить . — Пані ! — кличе горобчик . — Ви спите ? Пані ! Пані ! Сова махає крилами . — Га ? Що ? Хто ? — кричить вона . Очі в неї великі й круглі . Горобчик теж трохи боїться . Але він дуже хоче розуму . — Це я , горобець . . . — Горобець ? Який горобець ? Я не бачу ! Чого ти кричиш ? Чому ти літаєш удень ? Ох , яка біда ! Навіть удень мені не дають спати ! І сова знову засинає . Горобчик більше не кличе її . Він сідає на гілку дуба і чекає ночі . Він чекає , чекає . Нарешті стає темно . Сова прокидається і кричить : — Гу - у - у ! Гу - гу - гу ! Горобчику дуже страшно . Він хоче тікати , але не тікає . Сова вилазить із дупла і дивиться на горобчика . Очі в неї світяться ! — Ти чого тут ? — питає сова . — Пробачте , пані , я тут сиджу ще з ранку . . . — А чого ? — Я чекаю , поки ви встанете . — Ну , я вже встала . Чого тобі треба ? — Я хочу вас просити . . . Може , ви навчите мене розуму ? Ви ж така мудра ! — Я мудра , але дурнів не вчу ! — каже сова . — Хто дурним народився , той дурним і помре . А тепер тікай , бо я голодна - а - а ! І очі в сови знову світяться . III . Біда навчить Горобчик летить світ за очі . Він ховається в густих кущах . Там він і спить до ранку . Уранці над його головою хтось кричить : « Че - че - че ! Че - че - че ! » Горобчик прокидається . На гілці сидить сорока - білобока . Вона кричить так , що аж очі заплющує . — З ким ви говорите , панночко ? — питає горобчик . — А тобі що ? Який цікавий ! Може , з тобою ! — Я дуже радий , якщо зі мною . Панночко , навчіть мене розуму ! — А навіщо тобі розум , молодчику ? — сміється сорока . — Без розуму жити легше і веселіше ! Краще вчися красти , як я . Тоді розум тобі не потрібен . Від великого розуму можна й з глузду з’їхати ! Ось поговори зі мною , і я навчу тебе жити без розуму . . . І сорока кричить далі , швидше і швидше : « Че - че - че - че - че ! » — Ой , досить ! — кричить горобчик . — У мене від тебе голова болить ! І він швидко летить геть . Горобчик сідає в полі і думає : « Де ж мені взяти розуму ? Може , я так і буду жити дурним ? » По полю ходить чорний крук . Він ходить поважно і повільно . « Ну , ще його спитаю , — думає горобчик . — Це вже останній » . — Навчіть мене розуму ! — каже він крукові . — Я давно його шукаю і ніяк не можу знайти . — Розум , молодче , на дорозі не лежить , — поважно каже крук . — Його не так легко знайти . А я скажу тобі ось що . Поки біди не знатимеш , розуму не матимеш . Ось тобі моя наука . А тепер лети , мені ніколи . Горобчик летить і думає : « Що це за наука ? Я нічого не розумію » . Більше він ні в кого розуму не питає . Він трохи сумує , а потім забуває . Він знову гуляє і веселиться . А літо швидко минає . Приходить осінь . Дмуть холодні вітри . Падають дрібні дощі . А потім іде й сніг .
Précédent Page 2 sur 8 Page 2 sur 8 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.