Passer le texte de l’article
Вісім років тому ми із Сонею були товаришами в партії . Ніякого кохання між нами ніколи не було . Але одного вечора наші друзі втекли з в’язниці . Ми всі були такі щасливі , що хотілося обіймати весь світ . Того вечора на березі Дніпра ми стали близькими . Другого дня вона прийшла до мене , і , мабуть , чекала , що я назву її дружиною . А я мовчав , бо не любив її , і через два тижні вона вийшла заміж за Сосницького . Торік ми випадково зустрілися в театрі , і Соня сама запросила мене в гості . Через місяць вона раптом сказала мені , що Андрійко мій син . А через кілька днів забрала свої слова назад і сказала , що сама не знає , чий він . Навіщо вона це зробила ? Може , це помста за те , що було вісім років тому ? Може , вона все вигадала , щоб мати наді мною владу ? Тепер я ніколи не дізнаюся правди , і ця думка мучить мене кожної ночі . Я дивлюся на місяць і питаю : « Андрійку , хлопчику , чи ти справді мій ? » Потім я раптом схоплююся й кричу в темряву , що нічого немає . Все це дурниці ! Нехай ця думка нарешті відчепиться від мене ! Я засвічую лампу , беру перші - ліпші судові папери і читаю їх до самого ранку . IV . Два гості Уранці в мене болить голова , і я без причини кричу на свого секретаря та на слугу Миколу . Раптом до кабінету не заходить , а влітає Панас Павлович Кривуля . Зазвичай він спокійний , акуратний , трохи іронічний доцент філософії , з гладенько зачесаним волоссям . Але сьогодні волосся злиплося на лобі , а пенсне тремтить у нього на носі . — Годі ! Я розлучаюся з дружиною ! — кричить він з порога . — Ви мені допоможете ? Тільки негайно , зараз же ! Я обіцяю допомогти , і нарешті він пояснює , що сталося . Сьогодні вранці його дружина Варвара пішла до Шури й ударила дівчину по обличчю . Панас Павлович уже давно кохає Шуру , але між ними нічого не було . Шура дуже чесна і строга . Тепер він хоче розлучитися з Варварою і жити з Шурою , як чесний чоловік . — Дев’ять років жити в одній кімнаті з ворогом , — кричить він , бігаючи по кабінету , — і щодня воювати з ним за кожну дрібницю ! Ні , досить ! Але сина , Діму , я їй не віддам . Донька Галя вже на боці матері , на неї я махнув рукою . А без Діми я жити не можу . Потім він трохи заспокоюється і каже , що я щаслива людина , бо не знаю , що таке бути батьком . Він радить мені ніколи не мати дітей , а якщо захочеться , то бути дуже обережним . Я обіцяю поговорити з Варварою , і він іде шукати нову квартиру для себе й Діми . Після обіду до мене заходить Нечипоренко . Він не роздягається і тримає в руці стару руду шапку , як двірник . Я привітно подаю йому руку , але він її не бере , і я червонію . Він тихо питає , яке я мав право пропонувати йому таку гидоту . Я холодно відповідаю , що він сам просив допомоги , і тоді червоніє вже він . — Я просив роботи , а не допомоги ! — каже він хрипким голосом , і видно , що він хворий і голодний .
Précédent Page 4 sur 14 Page 4 sur 14 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
