Salta il testo dell’articolo
Голодний Кайдаш сердився , що обід не готовий , і звелів Мелашці позичити хліба в Мотрі . — Не йди до Мотрі , бо в неї й снігу взимку не випросиш ! — крикнула свекруха . — Хто ступить на мій поріг , тому ноги кочергою переб’ю ! — гукнула через сіни Мотря . Так у Мелашки стало аж два вороги : у хаті свекруха , а в сінях Мотря . Сіни були спільні , і Мелашка довго мела їх усі й виносила сміття за обох . Та одного дня вона послухала мамину пораду й залишила сміття біля порога . — Понакидали сміття під порогом , дві здорові , як печі , а винести не можуть ! — закричала Мотря . — Досі я виносила й твоє сміття , а тепер не буду , — відповіла Мелашка . Мотря віником відсунула сміття під свекрушині двері . Свекруха вийшла й ногою підкинула його назад , просто на Мотрю . — Візьміть його та з’їжте ! — кричала Мотря . — Сховай його у свою скриню та віднеси матері на гостинець ! — кричала свекруха . Три жінки тупцювали навколо купки сміття , як три курки на смітнику . Мотря втекла до своєї хати , а свекруха штурхнула її двері віником . Тоді Мотря вдарила в двері з другого боку . Двері відскочили й стукнули свекруху просто в лоб . А Мотря ще й кинула їй в очі жменю сміття . Прибіг Кайдаш і відчинив Мотрині двері , а там стояла невістка з кочергою . — Цур вам , де баби б’ються , там і чорт не розбере , — плюнув старий . — Мелашко , будь ти найрозумніша , винеси це сміття . Мелашка винесла рівно половину , а другу половину залишила під Мотриним порогом . Взимку Мелашці стало ще важче . Вона вставала раніше за всіх , варила , пекла , прала й пряла , а свекруха тільки гризла її . Одного вечора старий Кайдаш прийшов із шинку зовсім п’яний і звелів дати вечерю . Мелашка поставила перед ним холодні гречані галушки , які були тверді , як каміння . — Ти хочеш , щоб я вдавився й швидше вмер ? — закричав свекор . Він брав галушки ложкою й кидав по хаті . « Оце тобі ! А це твоєму батькові ! А це твоїй матері ! » — примовляв він . Одна галушка влучила в комин , друга в мисник , а третя ляснула Лавріна просто по губах . Лаврін прокинувся й сів на лаві , витріщивши сонні очі . Мелашка дивилася на все це й не знала , плакати їй чи сміятися . А пізно вночі вона все - таки заплакала й подумала , чи не втекти їй назавжди до батька . VII . Дорога до Києва Перед Великоднем до Кайдашів зайшла баба Палажка Соловіха . Вона щороку ходила до Києва їсти паску в Лаврі й дуже любила про це розповідати . — Я вже двадцять пасок з’їла в Києві , — казала вона . — Там церкви з золотими верхами . Там є кам’яний лев , у якого з рота тече вода . А хто їсть паску в Лаврі , той піде просто в рай . У Мелашки робота випала з рук . Вона почала просити свекруху пустити її до Києва , бо ніколи там не була . Свекор дозволив , і Палажка зібрала з десяток жінок , і вони рушили в дорогу . Мелашка йшла полем і наче на світ народилася , бо тут її ніхто не лаяв . З високої могили прочани побачили Київ . Золоті бані так сяяли на сонці , що Мелашці здавалося , ніби це казка .
Indietro Pagina 6 di 10 Pagina 6 di 10 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
