Salta il testo dell’articolo
X . Буря збиралася над Бориславом — не з неба до землі , але з землі проти неба . На широкім болоню , на бориславській і банській толоці збиралися грізні хмари : це ріпники сходилися на велику робітницьку раду . Всі цікаві на нову , досі нечувану появу ; всі повні надії і якогось таємного страху ; всі згідні в роз'яренню і ненависті до своїх гнобителів . З гамором або шепотом , більшими або меншими купками , з горішнього й долішнього кінця або і з середини Борислава плили - напливали вони . Чорні , зароплені кафтани , лейбики , сіряки та гуні , такі ж сорочки , переперезані то ременями , то шнурками , то ликом , бліді , пожовклі та позеленілі лиця , пошарпані та зароплені шапки , капелюхи , жовнірські „ гольцмици “ , бойківські повстяні крисані та підгірські солом'яники , все те густою , брудною , сірою хмарою вкривало толоку , товпилося , хвилювало , гомоніло , мов прибуваюча повінь . — Що тут довго радити ? — гомоніли в одній купі . — Тут рада одна : пани світ зуймили , пани нам жити не дають , пани голод навели на нарід ! — Треба нам взятися докупи , не піддаватися панам ! — викрикували в другій купі . — Добре вам казати : не піддаватися . А як голод притисне , зарібку пан не дасть , тоді й ви опустите хвіст і піддастеся сухій вербі , не то панові . Голод — велике слово . Мов грізна змора , стояв він у кожного за плечима , і на згадку про голод притихли голосні , смілі крики . — До ями кожного , хто над нами збиткується ! — гомоніли в другім кінці . — Та що то з того , — угомонював старий Стасюра . — Раз , що хто верже другого до ями , той піде гнити до криміналу … — Овва , ще хто знає , чи піде , — сказав сумовито Матій . — А от злодій Мортко верг мого Іванчика , ще й гроші його забрав , і донині ходить по світі та насміхається з робочих людей . — Е , то багач , то багач ! — закричали деякі . — Багачеві все ввійде . А нехай би бідний чоловік зробив щось подібного , ну , ну ! — А по - друге , — говорив далі Стасюра , — сто збиткується над нами , а тисяча обдирає нас по праву , так що й не можна сказати , щоби збиткувався : і чемно і ладно з вами : на тобі , що тобі належиться , а прецінь при тім чує чоловік , що з нього шкіру міхом деруть . В тім наша біда ! — Правда , правда ! — гомоніли ріпники . — Та що то , — говорили другі , — на то вже відай нема ради . — Як то нема ради , — сказав Стасюра , — на кожну слабість зілля є , треба тільки пошукати . А що - ж , хіба ж би на наше горе не було ліку ? Треба пошукати . На то нас нині зійшлася така громада , щоби про те поговорити . Аджеж знаєте : громада — великий чоловік ; де один своїм розумом нічого не вистачить , там громада все таки борше ладу дійде . — Коли б то сталося , щоби ми нині до якого ладу дійшли , — говорили ріпники . — А час уже великий , біда до кости догризає !
Indietro Pagina 93 di 154 Pagina 93 di 154 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
