Salta il testo dell’articolo
От він , сказавши кілька слів заохоти нововибраним робітникам , закликав Бенедя з собою до окремої комори і прямо запитав його , що це був за збір у них і що він там говорив робітникам ? Він міркував собі , що коли в Бенедя що злого на думці , то таке пряме питання оголомшить і змішає його . Але Бенедьо був уже від учора на це приготований , і , не показуючи й найменшого змішання , відповів , що деякі робітники підняли були думку запомагати одні других складками , і він радив їм зробити в себе таку касу , яку мають по містах цехові ремісники для запомоги , і до заряду тої каси запросити по рівній частині вибраних людей з ріпників і панів підприємців . Леон ще дужче здивувався , почувши ту мову від Бенедя , котрого він уважав досі зовсім простим , ні про що не думаючим робітником . — Відки ж ви набралися такого розуму ? — спитав Леон . — Та що , прошу пана , — сказав Бенедьо , — у нас у місті так заведено , то я й тут так радив . Це не мій розум , куди мені ! Леон похвалив Бенедя за ту раду і додав , що до заряду такою касою конче треба вибрати кого з письменних підприємців , котрий умів би вести рахунки , і що треба уложити статути тої каси і подати їх до затвердження намісництву . Додав навіть , що він сам готов постаратися їм о такі статути , за що Бенедьо йому наперед подякував . На тім вони й розійшлися . Бенедьові прикро було , що він мусив брехати перед Леоном , — але що діяти , коли годі було інакше . А Леон відійшов радісний , почуваючи себе хто зна яким лібералом , котрий ось , мовляв , заохочує робітників до дружности і самопомочі і так безкінечно вище стоїть над усіми тими бориславськими „ халатниками “ , котрі в робітницькій самопомочі видять бунтацію та небезпеку і зараз готові , мов ті курята , ховатися під крила жандармів і поліції . Ні , пора і їм пізнати , як то йде в світі , пора й Бориславові мати свій робітницький рух , розуміється , легальний , смирний і розумно керований робітницький рух ! І за цим ліберальні думки Леона пішли гуляти в далеку далечину , йому мрілося , що ось уже недалеко те славне „ збратання капіталу з працею “ , що воно почнеться не відки , як іменно від Борислава , і що в історії того збратання першою і найважнішою , бо вихідною , точкою буде його розумна і ліберальна розмова з Бенедьом і заявлена в ній прихильність до нового робітницького руху . „ Так , так , — заключив він , уже колишучись в своїй легкій бричці на ресорах долі бориславською вулицею , — мої діла йдуть дуже добре ! “ XII . Ех , Ґотлібе , Ґотлібе ! Чи знав ти , чи гадав ти , якого колоту наробить твій лист і твій безумний поступок в голові твоєї матері ! Рифка була слаба . Це не була слабість тіла , бо тілом вона була здорова і сильна , — це був якийсь дивовижний розстрій духа , якесь надмірне напруження , за котрим слідували хвилі цілковитої бездушности і апатії . Вона ходила по покоях , мов сонна , не виділа нічого і не займалася нічим , окрім свого сина . Він скалічений , він хорий ! Може небезпечно ? Може коло нього нікого нема ? Він умирає , мучиться ! А вона , мати , котрій над нього нема нічого дорожчого , вона не знає навіть , де він є і що з ним діється ? Алеж він не давав їй про це знати ! Що він гадає з собою робити ? Чи довго буде так бурлакувати між чужими людьми , мов який сирота , в такій поганій , обідраній одежі ?
Indietro Pagina 107 di 154 Pagina 107 di 154 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
