Salta il testo dell’articolo
Дома Рифка вже не застала Германа . Така сама вість і в тім самім часі , як і до Леона , прийшла й до нього , і він , схопившися , зараз казав запрягати і враз із Мортком , що приніс йому сумну вість про робітницьку змову , погнав до Борислава . По перебутих зворушеннях Рифка як була вбрана , так і кинулася на фотель і потонула в своїй бездумній меланхолії . Ґотліб в готелю ходив по своїй світлиці взад і вперед , роздумуючи про своє щастя і силуючися бути щасливим . Тільки бідна Фанні , котра з - за дверей в боковій стіні чула всю розмову Рифки і Леона , кинувшись на свою софку і накривши лице хусткою , гірко - гірко плакала . XVI . Герман Ґольдкремер перший раз нині не знав , на яку ступити . Нова , нечувана досі в Бориславі подія робітницької змови завдала йому загадку . Приїхавши вчора вечером до Борислава , він довго вночі не міг заснути , роздумуючи над тим , що чув і бачив . Як же бо змінився Борислав від часу , як він послідній раз виїхав з нього ! Немов яка чародійська сила перевернула все в нім догори коренем . Що вперед , бувало , підприємці ходять гордо купками по вулицях і згори позирають на робітників , тепер підприємця на вулиці не побачиш , а зате купи робітників , мов рої шершенів , ходять вулицями , гомонять , регочуться , грозять та співають . Що вперед , куди було глянь по ямах , усюди корби крутяться , сотні рук рушаються , робота кипить , — тепер коло ям , по кошарах мертво , пусто , корби бовваніють , мов брудні кості , з котрих обпало тіло , а млинки зазирають своїми темними гирлами до ям , немов запитуючи , чи не жадає там хто свіжого повітря . Зате на толоці по кінець Борислава , там тепер життя , там рух ! З Германового вікна видно дим , що куриться з вогнища під величезним кітлом , в котрім робітники варять собі кашу . З Германового вікна чути гомін нарад , чути оклики варти , розставленої по всіх дорогах , по всіх стежках , що ведуть до Борислава . „ Чорт би їх побрав ! Що вони собі гадають “ ? — думалось Германові , і він нетерпеливо ждав восьмої години , о котрій мали до нього посходитися на нараду позапрошувані власники . — Ні , це так не може бути ! — говорив він сам до себе , ходячи по світлиці , — ми мусимо переламати їх опір . Мені конче потрібно робітників , багато робітників , ще цього тижня . Я конче мушу ще цього тижня віддати „ Спілці визискування “ цілих п'ятдесят тисяч сотнарів воску і взяти від неї гроші . Чорт би там з ними довше зволікав . І „ Спілка “ леда день бевхне , і ті прокляті розбійники готові якої погані наробити . Або я дурень ризикувати ! Коби ще дві тисячі сотнарів видобути , зараз віддаю тим панам від „ Спілки “ , на місці , — а вони нехай собі роблять , що знають , лиш мені нехай гроші платять . А добра то річ була , що я поділив законтрактовану масу воску на дві рати , тепер ще пару день , та й перша рата буде готова . Чи треба буде ще й другу постачати , це хіба Бог Святий знає , але як треба буде , то для мене ще тим ліпше .
Indietro Pagina 132 di 154 Pagina 132 di 154 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
