Salta il testo dell’articolo
— Їх жадання ! — скрикнули підприємці майже всі в один голос , — ні , ніколи ! Радше військо і жандарі ! — Алеж , панове , — уцитькував їх Герман , — лякаєтесь тих жадань , немов би вони не знати чого жадали . Анумо , скажіть , будьте ласкаві , котрий знає , чого вони жадають ? Підприємці стали , мов теля перед новими воротами . І справді , в цей спосіб вони не завдавали собі досі того питання . Робітники видавались їм досі тільки ворогом , котрого будь - що - будь треба побороти , але входити з ними в якийсь торг , старатися вирозуміти їх жадання , про те вони досі й не думали . Перший Леон здобувся на слово . — Як то не знаємо ? Одного жадають : більшої плати ! — Ну , це ще хто знає , що за більшої плати , — відказав Герман . — Чи хотять , щоби їм підбільшено плату о п'ять центів , чи вдвоє проти попередньої . Коли тільки так взагалі „ більше “ , то це ще нічого страшного , видно , що можна й поторгуватися . Але я кажу , насамперед дізнатись би нам докладно , чого вони жадають . Може вони й зовсім не того хочуть , або може окрім того і ще чого іншого хочуть ? Адже ніхто їх про те не питався ! — Правда ваша , треба спитати їх самих , почуємо , чого їм треба ! — загомоніли підприємці . — Але кого ж вишлемо до них в тім ділі ? — питався Герман . — Нехай іде , хто хоче , я не піду , — сказав Леон . — Це розбійники готові роздерти чоловіка . — Коли ваша воля здати це діло на мене , — говорив Герман , — то я радо для всіх прийму на себе цей труд . — Добре , добре ! — роздався гомін . — А коли так , то прошу послухати ще ось що . Прийшла мені на думку ще одна річ , котра може зробить їх податнішими до згоди . Як бачимо , на все вони приготовилися , страви накупили , варти порозставляли , але про хати , певно , не постаралися . Адже всі вони мешкають в ваших хатах ! А що , якби ви зараз нині ще всім виповіли помешкання . Пора вже досить холодна , як на те цеї ночі вітер схопився стоковий , студений і дме ; будуть мусити мерзнути під голим небом , то зараз почують , що не добре то з нами війну провадити . — Воно то правда , — сказали несміливо деякі підприємці , — але хто знає , чи вони схотять уступитися ? Чи то їх ще дужче не роздразнить ? — Га , побачимо , — сказав Герман , — а стрібувати , я думаю , можна ! Адже що тут великого ? Кожний має право виповісти комірникові хату , коли йому сподобається . — Ну , стрібуємо , — відказали підприємці . — А коли так , то підемо ! Піду там до них , почую , чого вони хочуть . А по полудні , так коло третьої , прошу вас всіх знов до себе , почуєте , на чім стоїмо , і будемо могти врадити напевно , що нам діяти ! З тим підприємці розійшлися . XVII . Узявши капелюх на голову і легеньку паличку в руки , пішов Герман долі Бориславом аж ід толоці , де було робітницьке зборище . Він ішов , немов нічого не бачучи і ні про що не дбаючи , аж поки не дійшов до робітницької варти , що стояла на гостинці . — Гов , — скрикнули на нього вартові , — куди йдете ? — Я ? До вас іду ! — відказав Герман . — До кого до вас ? — Хотів би поговорити з вами по добру . — Про що ? — Про те , що час би вам на роботу ставати , часу шкода , а тут стоячи та вартуючи , нічого доброго не вистоїте .
Indietro Pagina 137 di 154 Pagina 137 di 154 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
