Salta il testo dell’articolo
В Леоновій фабриці від першої хвилі , як згода стала , вже горіла робота . Квапно діялось Леонові . Він хотів завтра скінчити цілий ладунок церезини , щоби до кінця тижня упакувати і вислати до Росії . Він аж горів з нетерпливости через ті дні примусового святкування , а й Шеффелеві було якось не до соли . Тепер же він ледве міг діждатися згоди , а зараз туй таки закликав Бенедя і других тих , що вперед робили на його фабриці , і послав їх до роботи . Пізно вночі вернув Бенедьо до хати . В хаті не було нікого . Матій також був на роботі , — сам Герман конче просив його , щоби робив при його ямі , по п'ятнадцять шісток обіцяв , і старий Матій на радощах подався . Яма була глибока , але більша частина була забита , — нафти не було . Зате в глибині коло двадцяти сажнів ішов перший поверх штолень , о п'ять сажнів нижче другий поверх , далі третій , в котрім тепер робилося . Яма була багата , — штольні давали денно коло десять сотнарів воску , а таких багатих ям було у Германа звиш восьмидесяти . І Матій прийшов з роботи пізно вночі , змучений , ледве живий , і скоро тільки до хати , кинувся на постіль і заснув , як колода . Він і не бачив , як оподалік за ним на пальцях скрадався вулицями Мортко , як він , коли Матій увійшов до хати , не замкнувши дверей , вшмигнувся до сіней і скулився в кутику , як вкінці , коли Матій замкнув двері , розібрався і заснув , — тихесенько вповз до хати , висунув з - під печі скриньку з грішми , взяв її під паху і поповз із хати . Ніхто не бачив цього , хіба блідолиций місяць , що час від часу боязко визирав із - за хмари . І ніхто не чув , як калатнув дерев'яний замок в сінних дверях , як рипнули двері , як почупкав Мортко долі вулицею , — ніхто не чув цього , хіба холодний вітер , що різко шумів з устоку на Борислав і стогнав і завивав у крутих берегах недалекої річки . На другий день крик і ґвалт зробився в Матієвій хаті — скринька , робітницька каса , пропала без сліду ! На другий день усі робітники пізнали , що вони завчасно сміялися ! Власники стрінули їх з насмішкою , а то й з наругами і погрозами . Плату відразу знизили ще нижче попередньої , а на безсильні прокляття і погрози обдурених робітників відповідали тільки сміхом . — А щоб ви знали , дурні , як з нами воювати ! А де ваша каса , га ? Ви гадали , що ми ні з цього , ні з того будемо вам касу складати ? Постійте трохи , випчихайтеся ! Борислав , то ми ! І ми тепер сміємося з вас ! XVIII . З дивним якимось прочуттям вибирався Ван Гехт з Відня в дорогу до Галичини . Щось немов говорило йому , що в тім новім , незнайомім для нього світі ждуть його чималі бурі і пригоди , жде його чи трохи гризоти і прикрости . Але розум і писаний та легалізований контракт говорили йому , що в тім новім світі жде його маєток і достаток , і він не мав причини не вірити цьому другому , виразному голосові . Вибираючися в далеку і непевну дорогу , він подумав , що придався б йому помічник , і гадка його скинула зараз на Шеффеля . Де він і що з ним сталося ? Він побіг до поліції , — там вказали йому помешкання його колишнього асистента . Але в помешканню Ван Гехт асистента свого не застав , — від кількох місяців виїхав . Куди виїхав ? Цього не знали напевно , знали тільки те , що виїхав кудись nach Polen . Хоч Ван Гехт і не дуже наклінний був до підозрінь , але його застановило , куди таки nach Polen міг виїхати Шеффель . „ А шкода , що його нема , — думалось йому , — міг би був при мені гарний гріш заробити ! “
Indietro Pagina 143 di 154 Pagina 143 di 154 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
