Salta il testo dell’articolo
XX . І знов побратими зійшлися на нараду в Матієвій хаті . Мов з хреста зняті , сходилися вони , мов розбиті , засідали вони на лавах , з похиленими очима , не сміючи зирнути один на одного , немов то вони були винні тому нещастю , котре постигло цілу робітницьку громаду . А вже ж найдужче подався Бенедьо . По його впалих , помутнілих очах , по його пожовклім , аж зеленім лиці , по його надламаній , похиленій поставі , по безсильно обвислих руках видно було , що вся сила його життя підтята , що усміху не буде вже на тих зів'ялих устах , що він жиє вже немов чужим , позиченим життям , що робітницьке нещастя вбило , роздавило його . Скільки він перетерпів в тих двох днях ! З яким болем виривав він із свого серця одну за одною золоту надію ! Перша хвиля , коли вони з Матієм побачили , що двері незамкнуті , а опісля мов якою зловіщою рукою перті , переконалися , що скриньки нема , — та перша хвиля , то була , певно , найтяжча , найстрашніша хвиля в його життю . Всі сили разом опустили його , все тіло так і застигло на місці , вся пам'ять погасла , він стояв , мов паль , і не міг поворухнутися . Звільна ажень вернула його пам'ять , щоб тим тяжче мучити його . Що скажуть робітники ? Що скажуть побратими ? Чи не буде найперша їх думка така , що оба вони , підкуплені підприємцями , видали їм касу ? Та страшна думка вогнем палила його серце . І воно зовсім легко може бути , — шептав йому якийсь злорадний , упертий голос , — адже два нас у хаті , вилому нема ніякого , сліду ніякого , — очевидна річ , що взято скриньку при нас і на нашім свідомі ! І я — зрадник ! Я , що ціле своє життя , цілу свою душу вложив в ту справу , я мав би причинитися до її повалення ! . . І хоч того ж таки дня Мортко сам , голосно й регочучись , признався перед Матієм і перед другими робітниками , що це він викрав касу , що вона находиться в далеко безпечнішім сховку у Германа і що „ хто хоче , най м'я йде скаржити , то ще сам піде до діри за недозволені складки “ , — то від цього признання не полегшало Бенедьові . Думка його винаходила чимраз і чимраз нове терня , котрим могла все наново ранити свої власні криваві рани . Хто бачив його під час робітницької змови охочого , невтомного , радісного , все задуманого і все готового радити другим і додавати відваги , а хто бачив його тепер , нужденного , скуленого , тремтячого , той був би подумав , що це або не той чоловік , або що він перебув яку тяжку недугу . І Бенедьо справді перебував тяжку недугу , з котрої , сам він те бачив , виходу для нього не було . Не менше подалися й інші побратими , особливо Матій і Стасюра . Тільки брати Басараби не змінилися і , бачилось , не дуже сумували . Ба , що більше , на їх лицях виднілося щось , немов потаєна радість , немов оце сповнялося те , чого вони давно дожидали . — Що ж , побратими , — сказав Андрусь по хвилі важкої мовчанки , — наш красний сон скінчився , розбуджено нас ! Ніхто не відзивався на ті слова . — Що сумувати , браття , — заговорив знов Андрусь і голос його ставався чимраз м'якший , — сум не поможе . Що впало , те пропало , і воно , вірте мені , мусило так прийти ! З нашими підприємцями таким способом не порадимо , я то з самого початку казав . Не такий вони народ , щоби можна з ними вдати по добру ! І то велике діло , що ми такого доказали , як оце перед кількома днями ! А це вони би чи тепер чи в четвер таки зробили . Нічого нам тепер і думати про те , щоби поступати з ними так , як досі !
Indietro Pagina 149 di 154 Pagina 149 di 154 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
