Salta il testo dell’articolo
— Та хто ще знає , чи пропало , — вмішався Бенедьо . — Адже не раз можна раз програний процес зачати другий раз і виграти ! А тут ще , як той Мортко казав , і зовсім так зле не є . Адже ваш процес і в суді не був , тільки прокуратор признав , що доказів нема , скільки треба для обжаловання . Значиться , якби докази були , то й обжаловання буде . Лице Матія прояснилося трохи при тих словах . — Чи так ? — спитав він , простуючись . Але якась важка думка живо знов насіла на нього і придавила додолу . — Ні - ні - ні , нема що й говорити , — сказав він . — Сяк чи так , а все пропало . Три роки минуло , де я тепер візьму ліпших доказів ? Годі , годі й думати про те ! І він закрив лице руками , а з його очей полилися гарячі , наболілі сльози і потекли поміж пальцями і закапали на землю . Бенедьо й Андрусь побачили , що нині годі з ним далі говорити , — удар був надто сильний і наглий і підтяв усю його твердість . Тож Андрусь мовчки стиснув Бенедьову руку , взяв капелюх і тихо вийшов . Бенедьо також тихо роздягнувся і ліг на лаві на своїм петеку . А Матій сидів на припічку , мов помертвілий , мов з камення витесаний . Нафтова лямпочка блідо і чимраз блідіше меркотіла на комині . По кутах хатини стояли стовбури сумерку , немов ждучи тільки хвилі — загаснення лямпи , — щоб гульнути з кутів на хату , придавити і прикрити собою все згори до низу . Бенедьо скоро тільки ліг , так в тій же хвилі під тиском тисячних сильних вражінь того дня заснув мертвецьким сном . Уже минула північ , загасла лямпа , пітьма залягла хатину , а Матій все ще сидів на припічку , з лицем , закритим долонями , без руху , без слова , без думки , чуючи в серці тільки страшний біль , велику пустоту і немов якусь свіжу ще рану , завдану тою думкою , що і в судах уже нема правди для бідного робітника . Аж геть над ранок сон переміг втомлене тіло , голова його схилилася додолу , руки опали безвладно і , лігши на голий припічок , Матій заснув на годиночку , поки не роздалося по всім Бориславі ранішнє калатання та дзвонення , скликаюче робучий люд до праці . V В понеділок рано виринало блискуче сонце з - поза рожевих хмарок , щоб через день знову палити та жарити нерозцвілу підгірську землю . В блискучій , легенькій бричці на ресорах , тягненій парою бистрих піганистих коней , їхав Леон Гаммершляґ з Дрогобича до Борислава . Веселий , рожевий був настрій його духа , блискучі надії виринали перед ним , розросталися , повніли , набирали тіла і крови . Мірне гойдання брички розкішно вколисувало його , а його власні мислі та думи золотили перед ним увесь світ . Алеж бо й напрацювався , налітався він через тих три тижні , назнався неспокою , тривоги , наволочився з усякими людьми , поки таки не добився свого , не вхопив серед тої сутолоки золоту нитку , котра чень заведе його й до клубка багатства ! Його побут у Відні , сяк чи так кажучи , був справді одною з найсміліших і найщасливіших його спекуляцій ! То була правдива ловля на золоту рибку ! Ну , і вдалась же йому та ловля так , що ліпше й годі ! Леон передумував усі подрібності тої героїчної ловлі , обчислявся з часом і грішми , щоб усе в задуманій ним афері пішло правильно , вміло та справно , як у годиннику . Головна суть його гадок була ось у чім :
Indietro Pagina 52 di 154 Pagina 52 di 154 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
