Salta il testo dell’articolo
Бенедьо , правду кажучи , і рад був трохи , що позбувся гордого будівничого . А тут ще й несподівана добродушність Гаммершляґа , котрий дозволив йому й без кавції вести будову , і надія на ще вищу плату , все те немов розяснювало перед ним світ , будило багато нових думок . Він почав уганяти і кидатися коло роботи , мов коло своєї , не зважаючи , що інші робітники косо та зависно гляділи на нього , а може де - хто і вважав його хазяйським підлизнем . Що його те обходило ! Його думку займало таке діло , для котрого , певно , варто було знести й крихту людської зависти ! VI Червень місяць добігав уже до кінця . Починалася косовиця . Широкі , мокрі підгірські луги зеленілися та пишалися стобарвним , різним зіллям . Мов широкі озера між скелястими сірими берегами , вони хвилювали пахучою зеленню , дихали свіжим , повним життям . А круг них сіро , мертво , понуро ! Зорані сугорби сірілися перепаленими , сухими скибами ; ріденьке жито кулилося та жовкло на сонці , не вспівши й відцвісти гаразд . На овес і надії не було : ледве на п'ядь відріс від землі , та й таки вже й заков'яз на пні , пожовк і похилився , мов огнем прив'ялений . Картоплі жовкли , не здужавши ще й зацвісти . Все складалося на те , щоб відобрати й послідню крихту надії у бідних хліборобів . Переднівок , що цього року зачався був надто рано , тепер тягнувся надто довго , — уже Петрове пущіння минуло , а ані губ в лісі , ані ягід , ні черешень не було . Між народом ішов один однотяглий стогін та плач . Чорніші чорної землі ходили люди по дорогах та польових стежках , збираючи гірчицю , лободу , щавник та всяке зілля , риючи пирій , котрий сушили , терли на порох і мішали з отрубами та добутою за останнє мукою , і пекли з тої мішанини хліб . Що день , що неділя , можна було видіти по дорогах церковні процесії ; з слізьми в очах , припавши лицями ниць до землі , народ благав дощику . Але небо стояло мов замуроване , а сонце своїм широким , безстидно блискучим лицем мов насміхалося з сліз і молитов бідного люду . Між народом зачали прокидатися недуги : заразливі гарячки , тиф та пропасниця . Попухлі з голоду мужицькі діти , голі та сині , цілими чередами лазили по толоках та сіножатях , шукаючи кваску ; вони , не находючи кваску , пасли траву , мов телята , обривали листя з черешень та яблунь , гризли його , западали на животи і мерли цілими десятками . Села , що лунали колись від гамору та співу дітей погідної літньої днини , тепер стояли тихо і понуро , мов чума перейшла здовж їх порошнистих вулиць . Та незвичайна , мертва тиша важким каменем налягала на груди навіть на стороннього чоловіка . Ідеш селом , на вулиці ні живої душі , хіба худа , нужденна скотина бриде самопас попід плоти , та де - де на оборі пересунеться , мов сновида , скулений , опущений чоловік . Вечером в хатах темно : в печах не топиться , ніщо варити ані пекти , — кожне спішить запхатися в свій кут , щоб хоч через ніч не чути стонів , не бачити муки других . Ця страшна , мертва тиша в підгірських селах то був знак , що народ зачинає опускати руки , тратити надію і попадати в той стан безучасного остовпіння , в котрім чоловік з надміру болю перестає почувати біль і гине тихо та безжалісно , так , як тихо та безжалісно в'яне похилена трава на жарущім сонці .
Indietro Pagina 60 di 154 Pagina 60 di 154 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
