Salta il testo dell’articolo
Пізненько вночі вернув Матій додому . Він був дуже змінений проти попереднього : веселий , говіркий . Їх надії на Стасюру оправдалися . Одного з тих , що завели були в шинку бійку з Матієм , Стасюра справді знав , інші були з того самого села , що й той один , але всі вони вже від трьох літ не робили в Бориславі і сиділи на господарстві . Андрусь Басараб і Стасюра готові були свідчити в суді . Тож і рішився Матій завтра таки йти до Дрогобича до адвоката і зарадитися його , як і що діяти . — Ну , тепер не втече чень той злодюга Мортко ! — приговорював Матій , — тепер ми його за руки й за ноги такими доказами обкрутимо , що й сам не отямиться ! Хоч то ніби Пан Біг не каже бажати другому лиха , але такому злодієві , бачу , не гріх бажати не то лиха , а й усякого безголов'я . З таким побожним бажанням Матій і заснув . VIII . Звільна , важкою ходою повзли одностайні робучі дні в Бориславі . Бенедьо працював цілими днями при своїй фабриці , витичував пляни будинків , заправляв робітниками , наглядав за вчасним довозом цегли , каміння , вапна і всього потрібного , — а при всім тім обходився з робітниками так по - братерськи , так щиро та приязно , немов хотів на кожнім кроці показати їм , що він їм рівний , їх брат і такий же бідний робітник , як усі вони , немов хотів перепрошувати їх за те , що оце не по своїй волі став над ними наставником . А вечорами , по роботі , він не раз до пізньої ночі ходив у важкій задумі по болотистих вулицях Борислава , заглядав до брудних шинків , до тісних хат та комірок , де жили робітники , заходив в бесіду зі старими й малими і розпитував їх про їхнє життя й бідування . Тяжко ставало йому , коли слухав їх оповістей , коли дивився зблизька на нужду і погань їх життя , але ще тяжче ставало йому , коли бачив , що коштом тої нужди і погані збагачені визискувачі гордо їздять в пишних повозах , строяться в дорогі шати і бризкають болотом на темну , похилену товпу . Звільна , важкою ходою повзли дні за днями , і життя в Бориславі для робучих людей ставало чимраз тяжче і тяжче . Здалека і зблизька , з гір і з долів , з сіл і з містечок день - у - день сотні людей плили - напливали до Борислава , як пчоли до вулія . Роботи ! Роботи ! Якоїнебудь роботи ! Хоч би й найтяжчої ! Хоч би й найдешевшої ! Щоб тільки з голоду не згинути ! — це був загальний оклик , загальний стогін , що хмарою носився понад головами тих тисячів висохлих , посинілих , виголоджених людей . Небо і землю наче заперло на залізні ключі , вся надія мужиків - хліборобів вигоріла разом з їх житом та вівсом на поруділих від спраги загонах . Худоба гибла за недостачею паші . Не осталося нічого , як іти на заробітки , а заробітків то якраз і не було тоді ніяких в нашім Підгір'ю — крім Борислава . От і поперлися туди бідні люди з усіх сторін , хапаючися за посліднє , так , як той потопаючий хапається за стебелинку . Небо і землю наче заперло на залізні ключі , а бідні люди думали , що бориславські багатії будуть милостивіші від того і відчинять їм брами своїх багатств ! . .
Indietro Pagina 78 di 154 Pagina 78 di 154 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
