Salta il testo dell’articolo
Після цього Захар повів громаду до Сторожа . Хлопці несли ялиці , драбини і мотузки , а дівчата несли вінки . Захар став перед каменем і помолився : — Великий Стороже ! Ти тричі снився мені , і якщо ти кличеш мене , я радо піду за тобою . Але зламай ворога , як колись зламав силу Морани , і закрий воду знову ! У небі блиснула блискавка , і далеко в горах загримів грім . Хлопці вилізли на камінь , прикрасили його вінками і обв’язали мотузками . Унизу вони підкопали землю і поклали під камінь ялиці . — Тягніть разом ! — кричав Захар і сам тягнув мотузку . Камінь захитався і з гуркотом упав упоперек вузького проходу , і вся долина здригнулася . Люди швидко закрили камінням і глиною всі щілини , і тепер річка не могла вийти з долини . Зійшло сонце , і Захар простягнув руки до неба . — Сонце , допоможи нам перемогти і дай нам згоду і силу ! XI . Вода Тим часом Максим зробив хитрий крок і сказав бояринові : — Я знаю таємну стежку з долини , про яку знаємо тільки я і батько . Я покажу її монголам . Боярин не повірив своїм вухам . — Ти ? Ти ж казав , що краще смерть , ніж зрада ! — Війна вчить усього , — відповів Максим . — Але стежку можна знайти тільки вдень . Він чекав , і тут здригнулася земля , бо це впав Сторож . Максим зрадів , бо тепер він не стане зрадником ! Його розкували , і сам Бурунда пішов із ним шукати стежку . — Якщо ти брешеш , то загинеш у страшних муках , — сказав Бурунда . Максим ішов дуже повільно . Він часто зупинявся , стукав по землі і дивився на річку , а вода в річці піднімалася все вище й вище . На батьковому городі він знайшов місце , де під землею була велика кам’яна плита . Монголи довго копали і нарешті розбили плиту , під якою був темний підземний хід . Але в ту ж хвилю до них підійшла вода і почала литися в яму . — Що це за вода ? — закричав Бурунда . — У горах пройшли дощі , і таке буває , — спокійно відповів Максим . Але вода не текла вниз , як завжди , а стояла чиста і тиха і розливалася по всій долині . Скоро весь табір монголів стояв у воді . Бурунда повів військо до дороги біля водоспаду , але на них полетіло каміння з машин . Біля найбільшої машини стояла Мирослава і керувала людьми , тому монголи відступили . — У вас часто бувають такі повені ? — тихо спитав Тугар у Максима . — Ніколи , бо це не повінь . Наші люди закрили річку , і вода буде прибувати , поки не затопить нас усіх . — І ти знав це ? — Знав . Це придумав мій батько . Боярин сам сказав Бурунді правду . Бурунда наказав воїнам носити каміння і робити з нього купи , і на кожну купу ставав загін . Але вода вже була до пояса . А потім з гір прийшла справжня повінь , і великі каламутні хвилі покотилися долиною . Монголи кричали , билися між собою за місце на купах каміння і тонули . Люди з Тухлі стояли на березі мовчки , і навіть найсміливіші не могли без жаху дивитися на це .
Indietro Pagina 8 di 9 Pagina 8 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
