Salta il testo dell’articolo
Вона впала на ноги і не випустила спис , а потім озирнулася і завмерла . За п’ять кроків від неї лежала величезна ведмедиця з малими ведмежатами і дивилася на неї злими зеленими очима . Мирослава затрубила , щоб покликати поміч , але ведмедиця схопилася і кинулася на неї . Дівчина виставила спис , і звір зупинився . Потім ведмедиця піднялася на задні лапи , і дівчина вдарила її списом у груди . Звір заревів і впав , але швидко встав знову . Дівчина вилізла на високий камінь , але ведмедиця полізла за нею , схопила спис зубами і вирвала його з рук . Тоді Мирослава взяла сокиру . Звір був уже так близько , що дівчина чула його гарячий подих . — Рятуйте ! — закричала вона . І в ту мить над її головою блиснув спис , і звір упав з каменя . Згори між камінням з’явилося радісне обличчя Максима . Ведмедиця ще раз піднялася , але тепер дівчина сама вдарила її сокирою , і звір більше не встав . Максим зліз до неї , і дівчина мовчки стиснула йому руку , а в її очах блищали сльози . — Я чув твій ріг , — сказав Максим і почервонів . — Але не знав , де ти . Добре , що встиг . Мирослава дивилася в його відкрите , засмагле обличчя і відчула , як солодко защеміло серце . Хлопець теж це відчув , і в ту хвилину в його серці народилося тверде рішення . Прийшли Тугар і бояри , і батько довго обіймав доньку . — Без цього хлопця я б тепер лежала мертва , — сказала Мирослава . — Йому велика дяка . Боярин не дуже радо це слухав , бо йому було б краще , якби доньку врятував боярський син , а не простий селянин . Але він узяв Максима за руку і сказав при всіх : — Дякую тобі , хлопче . Тугар Вовк цього не забуде . — Нема за що дякувати , — відповів Максим . — Кожен на моєму місці зробив би те саме . Ловці взяли шкури і понесли додому тіло вбитого боярина , тому свято закінчилося сумно . III . Долина Тухлі Додому йшли через село Тухлю , і Максим вів боярина та його доньку . Тухля лежала в широкій долині , а навколо неї стояли високі кам’яні стіни , наче великий казан . Зі сходу в долину падав водоспад , і річка текла через усе село , а на заході виходила через вузьку кам’яну браму . Біля водоспаду в скелі була вирізана дорога , яка йшла через гори аж до Угорщини . — Подивися , боярине , — гордо сказав Максим . — Цю дорогу зробила наша громада , а мій батько показував , де її вести . Десять сіл працювали на ній майже два роки . — Твій батько має велику владу над громадою ? — спитав Тугар . — Владу ? — здивувався Максим . — У нас ніхто не має влади над громадою , бо громада сама собі пан . Але мій батько мудрий , і люди слухають його поради . Тугар похмуро подивився на нього . — То це твій батько підбурює людей проти мене ? — Ні , боярине , люди сердяться на тебе самі . Ти забрав собі ліс і пасовище громади і навіть не спитав людей . — Мені їх подарував князь ! — Батько каже людям , щоб вони дочекалися суду громади , і там ми все вирішимо . — Суду ? Я , боярин , маю стати перед вашим судом ? — закричав Тугар . Посеред села вони побачили трьох старих чоловіків , які несли на високій палиці дерев’яний ланцюг , прикрашений сріблом , і червоний прапор . Біля кожного двору старі зупинялися і кликали господаря : — Завтра на раду ! Так у Тухлі скликали людей на копу , тобто на збори всієї громади . Старі покликали й боярина .
Indietro Pagina 2 di 9 Pagina 2 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
