Salta il testo dell’articolo
V . Суд громади За селом , біля водоспаду , росла дуже стара липа , під якою збиралася на раду вся громада . Довкола липи на каменях сиділи старі батьки родин , а за ними стояли інші люди . Найстаршим у громаді був Захар Беркут , якому було понад дев’яносто років . Він мав вісім синів , і наймолодшим був Максим . Захар був високий і сивий , але ще сильний , і лікував людей . Колись , ще молодим , він довго ходив по світі , а додому повернувся з однією думкою : громада сильна тоді , коли люди живуть у згоді і допомагають одне одному . Захар став перед людьми і показав на знак громади . — Подивіться на цей ланцюг , — сказав він . — Його зробили з одного дерева , і кожне кільце в ньому означає одну громаду . Кожне кільце вільне , але всі разом вони тримаються міцно , а якщо трісне одне кільце , розпадеться весь ланцюг . Червоний прапор означає кров , бо до останньої краплі крові ми будемо боронити свою волю ! — Будемо ! — закричали всі . У ту мить прийшов Тугар Вовк у блискучій залізній броні , з мечем і сокирою , а з ним ішли десять воїнів у вовчих шкурах . — Чого ви хочете від мене ? — гордо спитав він . — Ми хочемо знати , чому ти кривдиш громаду , — сказав Захар . — Чому ти забрав наш ліс і наші гори і чому побив нашого лісника ? — Мене послав князь Данило , і в мене є його грамота . Ми всі належимо князеві , і він може зробити з нами , що хоче ! Довго мовчав Захар , а потім спокійно відповів : — Ми вільні люди , боярине . Наші закони дали нам наші діди , а не князь , і ми жили без бояр і жили добре . Тоді боярин сказав , що прийшов новий страшний ворог , монголи , і тепер , мовляв , потрібна сильна рука князя . — Ми знаємо про монголів більше , ніж ти , — відповів Захар . — Вони вже зруйнували Київ і тепер ідуть сюди , до наших гір . Нам про це розповіли сусідні села , бо громади допомагають одна одній . — Тоді зробіть мене своїм воєводою ! — сказав Тугар . — До чистої справи треба чистих рук , — відповів Захар . — Скажи , де ти воював ? — Я воював із монголами на річці Калці ! — Чи хтось може свідчити за ним або проти нього ? — спитав Захар у людей . Із натовпу вийшов Митько Вояк , каліка без руки і без ноги . Колись він служив у боярина і бився на Калці , а потім прийшов у Тухлю , і громада прийняла його до себе . — Я знаю цього боярина , — сказав Митько . — Він зра … — Мовчи ! — заревів Тугар . Блиснула сокира , і Митько впав мертвий . Люди закричали від жаху , але Захар підняв руку , і всі замовкли . — Боярине , ти вбив свідка на суді і цим сам визнав свою вину , — сказав Захар . — Громада не хоче тебе на своїй землі , тому йди геть . Через три дні наші люди прийдуть і розберуть твій дім . — Нехай приходять ! — крикнув боярин і пішов . Громада вибрала десять хлопців , щоб виконати цей вирок , і серед них був Максим . Йому було дуже важко , бо це був дім Мирослави , але він не відмовився . Потім говорили посли з інших сіл і розповідали страшні новини . Монголи палять села і вбивають людей , а їхні шатра вже стоять недалеко , на рівнині . А люди з Угорщини просили не пускати монголів через гори . — Ми будемо боронити свою дорогу , — пообіцяв Захар . Сумно поверталися люди додому , і всі думали , що принесуть їм наступні дні .
Indietro Pagina 4 di 9 Pagina 4 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
