Salta il testo dell’articolo
Того ж вечора Чіпка знайшов Сидора в Крутому Яру й попросив його відступитися від Галі . Сидір спершу не хотів , бо вже витратив на весілля чималі гроші . Тоді Чіпка пообіцяв повернути йому все вдвічі . Солдат подумав та погодився . А Галя тим часом плакала перед матір’ю й благала , щоб її не віддавали за нелюба . Вона не хотіла ходити з полком по чужих краях , далеко від рідної сторони . Явдоха пожаліла дочку й поговорила з Максимом , а Максим згадав своє гірке солдатське життя . Нарешті він сказав , що нехай буде так , як хоче дочка . Тільки на оглядинах матері зовсім не сподобалися одна одній . Явдосі Чіпкова хата здалася тісною , а Мотря сухою й злою , як тараня . А Мотрі Явдоха здалася гордою панею . Стара сумно думала , що яка мати , така й дочка . Але за тиждень молодих повінчали , і Максим справив таке весілля , якого Піски ще не бачили . Цілий тиждень грали музики , а горілка лилася рікою . На весілля прийшли і старшина , і писар , і навіть Сидір . Люди дивилися на Галю й шепотіли , як таки за такого ланця пішла така багачка . Коли весілля переїхало до Чіпки , Галя низько вклонилася свекрусі й подала їй дорогі подарунки . Мотря глянула на невістку , і чорні думки одразу зникли з її обличчя . XI . Новий вік Тепер у Чіпчиній хаті жило щастя , якого вона ще ніколи не бачила . Галя любила свекруху , як рідну матір . Мотря теж полюбила невістку . Галя подружилася з Христею й стала хрещеною матір’ю її маленького сина . Своїх дітей у них із Чіпкою не було . Тож вона шила хрещеникові сорочечки й шапочки . — Галю , коли б усі люди були такі щасливі , як ми з тобою ! — казав якось Чіпка . — Не нагадуй мені про старе , бо хіба не можна жити чесною працею , як Грицько ? — просила Галя . Навесні Чіпка збудував замість старої хати великий будинок із трьома кімнатами й великими вікнами . Він поставив нові ворота , комору , хлів і стайню , а город обгородив новим тином . Колишня страшна пустка , яку всі обходили , стала найкращим двором на селі . Мотря дивилася на все це й плакала з радості . Колись вони не мали навіть дров ! Чіпка покинув сіяти хліб і став їздити по ярмарках , де скуповував і перепродував полотно . Він допомагав бідним і позичав людям гроші на весілля . У селі його дуже поважали . Люди здалеку знімали перед ним шапки й казали , що нема чоловіка добрішого за їхнього Чіпку . Тим часом по всій країні настали нові часи . Помер старий пан Польський , і з’явилося нове земство . Тепер там мали сидіти не тільки пани , а й прості селяни , яких вибирала громада . Становий Дмитренко приїхав у Піски й радив людям вибирати тільки панів . Але Чіпка сказав громаді , що пани й так довго правили . Нехай тепер люди самі собою правлять ! Громада послухала його , і Чіпку вибрали гласним , тобто членом земства . Пани в Гетьманському аж похапалися за голови , коли почули про таке . А Чіпка радів , що тепер може служити людям . Він мріяв забути минуле та почати нове , чесне життя . Та пани не забули йому цієї образи й почали шукати , як його позбутися . Земський чиновник Шавкун разом із секретарем Чижиком перерили старі судові папери . Вони знайшли справу про крадіжку пшениці з панської комори , де було написано , що Вареника « залишено в підозрі » . Становий порадив Чіпці самому піти із земства , поки його не вигнали з ганьбою .
Indietro Pagina 10 di 12 Pagina 10 di 12 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
