Salta il testo dell’articolo
— Коли б мене вели на шибеницю , і то б я не послухав ! — закричав Чіпка . — Мене люди вибрали , тож люди мене й скинуть ! Але через кілька днів прийшов наказ , щоб гласного Вареника усунули із земства . Чіпка ходив , як чорна хмара . Він думав , що це гірше за крадіжку , бо в нього вкрали честь . На ярмарку він кричав людям , що пани знову сідають їм на шию , а становий тільки погрожував йому пальцем . Галя плакала , бо чоловік зовсім забув про неї через те прокляте земство . А тут прийшла ще одна біда , якої ніхто не чекав . Максим поїхав нібито на ярмарок , а повернувся додому ледве живий . Саме тоді розбійники напали на сусідній панський маєток , але сторожа їх відбила . Люди шепотіли , що Максим теж був серед них . Незабаром Максим помер , а Явдоха продала хутір і переїхала жити до дочки . XII . Так оце та правда ? ! Разом із Явдохою в Чіпчину хату прийшло нове лихо , бо теща була горда й хотіла всім розпоряджатися . Мотрю вона лаяла жебрачкою , а Мотря її звала панею . Сварки не вщухали ні вдень , ні вночі . Чіпка ставав на бік тещі , а мати сиділа на печі й тихо плакала . Чіпці стало душно у власній хаті . Навіть тихе життя Грицька тепер здавалося йому нудним , як болото . Він знову почав пити й кликати до себе старих товаришів . Явдоха радо приймала їх і хвалила за кожну вдалу справу . Ватага знову виходила вночі на грабунок , а вранці поверталася з повними возами чужого добра . Одного дня Явдоха раптово померла . Ще вранці вона сміялася , а ввечері вже лежала мертва . Лушня шепнув Чіпці , що це , мабуть , Мотря її отруїла . І Чіпка повірив цій брехні . Коли мати почала докоряти синові за крадене добро , Лушня збив їй з голови очіпок . А Чіпка не заступився за неї , а тільки вилаяв рідну матір . — Ти рідну матір віддав на поталу волоцюзі ! — плакала Галя . — А ще кажеш , що нема правди між людьми , то де ж тоді в тебе правда ? Мотря захворіла від горя й ледве не вмерла . Галя доглядала її , як рідну . Стара просила невістку вмовити Чіпку , бо її він ще слухає , а матері вже не хоче . Була холодна зимова ніч , надворі мела хуртовина , а Галя з Мотрею пряли при свічці . Раптом у вікно застукали . До хати ввалилася вся ватага разом із Сидором і кількома чужими людьми . Вони почали сміятися зі старої Мотрі , але Галя так на них глянула , що всі замовкли . Потім ватага пішла в світлицю пити . Мотря почула , як Лушня кличе всіх на хутір до Хоменка . У Хоменка було три сини , сильні , як дуби , але Сидір приніс із собою рушницю . Перед світом розбійники повернулися . Мотря чула з печі , як вони милися й палили закривавлений одяг . Вона тремтіла й молилася , щоб дожити до ранку . Вона вирішила зректися сина перед усім світом . На світанку під вікном закричав дитячий голос , і Мотря вибігла надвір . Там стояла дівчинка років десяти , боса , у закривавленій сорочці , і тремтіла від холоду . — Бабусю , рятуйте , бо розбійники були на нашому хуторі ! — плакала вона . — Вони всіх побили , а хату підпалили , і тільки я одна втекла ! — Цить , дитино , бо я знаю , хто ті розбійники , — прошепотіла Мотря . — То мій син .
Indietro Pagina 11 di 12 Pagina 11 di 12 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
