Salta il testo dell’articolo
V . Кому воля , а кому неволя Коли Чіпці минуло п’ятнадцять років , умерла баба Оришка , яку він любив понад усе . Мати плакала над нею , а Чіпка не плакав , тільки довго мовчав і думав про смерть . Він думав про холодну землю й червів і питав себе , чому Бог так карає добрих людей . Уночі він схоплювався з постелі й казав , що його кличе баба , а мати ледве його вмовляла . Хлопець довго хворів , а коли одужав , у його очах назавжди залишився смуток . Коли Чіпці було сімнадцять , по селах пішла звістка , що кріпакам скоро дадуть волю . Одного дощового дня вівчарі сиділи під вербою й чекали , поки перестане дощ . Чіпка спитав діда , чи прийшла воля й до нього . — Кому воля , а кому неволя , — сумно відповів дід . — Ще два роки , кажуть , треба робити на пана . А я робив на нього , поки зуби не випали ! Тепер мені кажуть платити десять карбованців на рік , а я й не знаю , за що й з чого . А потім старий розповів Чіпці те , чого йому досі ніхто не казав . Він розповів , як Іван Вареник утік від пана Польського , як блукав світом і як його віддали в солдати . Чіпка йшов додому , наче п’яний , а вдома довго сидів мовчки на лаві . — Ні , мамо , недобре зробив батько , — сказав він нарешті . — Чому він їх не вирізав і не спалив ? — Кого ти , сину , хочеш різати ? — злякалася мати . — Панів ! — твердо відповів Чіпка , і Мотря перехрестилася й заплакала . Восени діда Уласа потягли до пана , бо він не мав чим платити , і більше Чіпка його не бачив . Хлопець хотів сам стати вівчарем , але громада сказала , що він ще молодий і ненадійний . Отару віддали чужому дідові з іншого села . Чіпка тяжко образився на громаду . « І громада , бачу , живе кривдою , як усі » , — з гіркотою подумав він . Тоді він узявся до землі , бо мати давно радила йому стати хазяїном . Чіпка найняв волів , зорав поле й посіяв жито , яке зійшло густе , як щітка . Влітку він косив сіно , а жав навіть уночі , при місяці . Люди дивувалися , який з нього вдатний хазяїн . Восени він купив корову , а мати справила йому нову шапку , червоний пояс і добрі чоботи . А Грицько тим часом пішов на заробітки й побачив великі міста , про які раніше тільки чув . У вітрині магазину він побачив страшного лева , а в Херсоні вперше побачив кораблі . Там він розвантажував плоти й баржі , спав на голій землі й майже нічого не їв , щоб більше заробити . До осені в його кишені лежало вже двісті карбованців , і хлопець радів , як мала дитина . Коли Грицько повернувся , то купив хату й засватав сироту Христю , яка служила наймичкою в сусідки . Вона була бідна й невелика красуня , але весела , роботяща й добра . Жили вони тихо , мирно й дружно . Старі люди казали своїм дітям брати приклад із Грицька та Христі . Мовляв , обоє були сироти , а чесною працею он скільки надбали ! А Чіпка все ходив у своє поле . Там він знову й знову шукав очима Галю . Хто ж були її батьки ? І звідки взявся той багатий хутір за горою ? Про це ще пам’ятали найстаріші люди в Пісках .
Indietro Pagina 5 di 12 Pagina 5 di 12 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
