Salta il testo dell’articolo
VI . Звідки взялися Піски Колись давно на місці Пісок був широкий вільний степ , де ще не було ні сіл , ні панів . Хто хотів , той приходив сюди , орав землі , скільки треба , і жив вільно . Першим оселився тут старий запорожець Мирін Гудзь . Він мав довгі вуса й оселедець , закручений за вухо . Довкола його землянки поступово виросли інші хати , а потім і ціле село . Та минуло кілька десятків років , і цариця подарувала Піски разом із людьми одному генералові . Згодом село дісталося панам Польським , які стали тут повними господарями . Вільні люди стали кріпаками . Жінки вперше пішли на панщину й плакали , прощаючись із дітьми . Старий Мирін не витримав неволі й незабаром умер , не доживши одного року до ста літ . У Мирона був онук Максим , якого дід дуже любив . Старий розповідав йому про Січ , про бої та волю . Хлопець ріс сміливим і гарячим , бився з парубками , крав кавуни й гуляв ночами . Люди прозвали його Махамедом , а коли він зовсім розбишакував , його віддали в солдати . Мати довго молилася за нього в церкві , а брати незабаром його забули . У війську Максим швидко звик до нового життя , бо там не треба було орати землю . Солдати іноді ходили на свої « заробітки » : обкрадали шинкарів і багатих селян . Максим був найсильніший і найхитріший серед них . Начальство його любило й незабаром зробило унтер - офіцером . Тепер він сам бив молодших солдатів і брав собі їхні гроші . Там же він одружився з Явдохою , жінкою гарячою й жадібною до грошей , і в них народилася дочка Галя . Через багато років Максим повернувся в Піски з дружиною , з дочкою і з великими грошима . Ішов він звідси волоцюгою , а повернувся поважним чоловіком . Навіть піп із писарем ходили до нього на чай . Але Максим недовго жив у селі , бо купив землю за горою й збудував там хутір . Цей хутір був схожий на фортецю : довкола стояв високий паркан , ворота весь час були замкнені , а у дворі гавкали собаки . — Москаль собі фортецю збудував ! — сміялися люди , бо колишніх солдатів тоді звали москалями . Звідки в Максима стільки грошей , ніхто в селі не знав напевно . Одні казали , що він заробив їх на службі . Інші шепотіли , що він когось пограбував у Туреччині . Ось чия була Галя , польова царівна , яку Чіпка зустрів серед жита . Її батько був багатий і гордий . А Чіпка мав лише стару хату , корову й шматок поля . Але парубок не втрачав надії . « Буває ж , що бідний покохає багачку , а багачка бідного , — думав він . — Може , й мені колись пощастить » . VII . Нема землі ! Восени , коли Чіпка молотив хліб на току , до нього прийшов десятник із волості . Він сказав , що Чіпку кличуть у волость , бо туди прийшов якийсь чоловік із Дону . Чіпка кинув ціпа й побіг до волості . Повернувся він звідти похмурий , як ніч . — Отак , мамо , приплентався до нас якийсь приблуда , — сказав він . — Каже , що він небіж того родича , який лишив нам землю , і хоче цю землю забрати . Мотря поблідла , бо слово « Дін » ударило її , як молотком . Колись звідти вже прийшла біда , що зламала все її життя . А тепер , видно , прийшла нова . — Не журіться , мамо , бо громада присудила нам цю землю , — сказав Чіпка . — Я її зубами держатиму , а нікому не віддам ! Та справа пішла до суду в повітове місто Гетьманське , і Чіпка поїхав туди . Там він знайшов старого писаку на прізвище Порох , який умів складати прохання до суду . Порох написав йому папір . Потім він налив чарку горілки й сказав , щоб Чіпка випив , бо зовсім змерз . Чіпка ніколи раніше не пив , і горілка спершу обпекла йому горло . Але згодом у голові стало весело , і він повірив , що земля таки залишиться за ним .
Indietro Pagina 6 di 12 Pagina 6 di 12 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
