Salta il testo dell’articolo
Уночі він лежав у Пороховій хаті й довго не міг заснути . Перед очима в нього стояли п’яний Порох , його божевільна сестра Галька та голодні діти в лахмітті . І Чіпка бачив , як неправда , мов павутина , обплутує весь світ , і з неї ніхто не може вирватися . Уранці до суду прийшов секретар Чижик , сухий і горбатий чоловік із мишачими очима . Він прочитав Чіпчине прохання й сказав , що нічого не буде , бо в Чіпки нема документів . — Та нам же громада присудила цю землю ! — здивувався Чіпка . — То що з того , що громада ? — відповів секретар і пішов собі в хату . Чіпка чекав годину , дві , три . Потім Чижик покликав його до себе й натякнув , що без грошей справа не піде . А грошей у Чіпки не було . Згодом він дізнався , що приблуда дав секретареві п’ятдесят карбованців . І суд , звісно , віддав землю приблуді , а не Мотрі з сином . Чіпка вийшов із суду , як громом прибитий . Тепер у нього не було ні землі , ні хліба . Разом із землею пропала й надія , що Максим колись віддасть за нього свою дочку . Він пішов просто в шинок і гукнув шинкарці , щоб сипала горілки . Грошей не було , тож Чіпка кинув на стіл свою свиту замість плати . Він пив чарку за чаркою , і довкола нього збиралися люди , які любили випити задурно . Чіпка частував усіх і кричав про правду , якої нема на світі . Додому він приплентався аж перед світом , без свити й без шапки . Мати аж злякалася , коли його побачила . — Нема в мене тепер нічого , і нема правди між людьми ! — плакав Чіпка . — Вони в мене й батька відняли , і землю , і щастя … Мати вмовляла його плюнути на ту землю . Жили ж вони без неї колись , то проживуть і тепер . Але Чіпка не слухав . Наступного дня він знову пішов у шинок , а потім і на третій день теж . VIII . Товариство У шинку Чіпка швидко знайшов собі нових друзів , які любили випити й погуляти . Тимофій Лушня був високий , балакучий і хитрий . Петро Пацюк , маленький і прудкий , був першим співаком на селі . Товстий Яким Матня любив на світі тільки одне , горілку , і пив її , як воду . Усі троє виросли в панських дворах , де їх змалку били й мучили . Тепер вони вміли тільки красти й пити . Чіпка став їхнім найкращим товаришем . Тепер він гуляв із ними щодня . За кілька тижнів вони пропили свиню , корову й навіть материну нову свиту . Мотря плакала й докоряла синові , але він її не слухав . Одного вечора Чіпка прийшов додому п’яний , побив вікна й закричав на матір страшними словами . Лушня ще й підтакував , що погана та мати , яка лає рідного сина . Мотря не витримала такої образи й пішла з дому . Вона стала жити й працювати в чужих людей . Залишилося в Чіпки тільки жито в стіжках . Лушня привів купця , щоб продати хліб і погуляти . Але Чіпка подивився на стіжки й згадав весну , зелене жито й Галю серед квітів . Він сказав , що не продасть свого хліба нікому , нехай краще згниє на його очах . Наступного дня він пішов до Грицька й попросив його забрати хліб , бо інакше все одно пропиє . Грицько довго відмовлявся , бо йому не треба було чужого , але потім погодився . Христя дивилася на Чіпку з жалем . А він сидів у їхній хаті й говорив про неправду , про панів і суддів .
Indietro Pagina 7 di 12 Pagina 7 di 12 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
