Salta il testo dell’articolo
Тоді почалася гулянка . Іван звелів покликати музиканта , щоб молодь танцювала на подвір’ї . У хаті всі пили , всі говорили , і ніхто нікого не слухав . Кожен мусив сказати своє , хоч би й на вітер . А Іван і старий Михайло співали старих пісень про молоді літа . Їхні старі голоси ледве тягнули слова . Вони трималися за руки , тулилися чолом до чола і плакали : — Ой , Іванку , брате ! — Ой , Михайле , друже ! Аж тут до хати зайшов син . — Тату , чуєте ? Час іти на поїзд , а ви співаєте ! Іван подивився на сина так дивно , що той побілів і відступив . Іван довго тримав голову в долонях , а потім підійшов до жінки і взяв її за рукав . — Ходи , стара , вдягнемося по - панськи і поїдемо панувати . Коли вони повернулися в новому одязі , уся хата заридала . Жінки обступили стару Іваниху і підняли над нею руки , ніби хотіли захистити її від біди . А Іван схопив жінку і почав з нею танцювати . — Грай мені польку ! Я маю гроші ! Люди завмерли , а сини силою вивели батька й матір надвір . На подвір’ї Іван далі танцював , а стара вчепилася руками за поріг і примовляла : — Скільки я тебе виходила оцими ногами , скільки виходила ! Усе село проводжало Івана . Він ішов зі старою , згорблений , у новому сірому одязі , і раз у раз пританцьовував . Тільки біля горба , під камінним хрестом , усі зупинилися . Тоді Іван трохи прийшов до тями і показав старій хрест . — Бачиш , стара , наш хрестик ? Там вибите і твоє ім’я . Не бійся , там є і моє , і твоє . . . III . Синя книжечка У селі на толоці сидів п’яний Антін і кричав так , щоб чуло все село . Антонові ніколи не щастило . Купить корову , а вона здохне , купить свиню , а вона захворіє , і так щоразу . А потім померла його жінка Марія , а за нею і двоє синів , Василько і Юрчик . Відтоді Антін став іншим . Він пив і пив , пропив шматок поля , пропив город , а тепер продав і хату . У війта він узяв синю службову книжечку . З такою книжечкою бідна людина могла йти шукати роботу в чужих людей . Тепер він сидів на траві і розповідав , кому продав поле , кому город , а кому хату . — Продав , і кінець , бо тепер уже не моє ! Ой , якби мій дід устав із гробу ! У нього було чотири воли , двадцять чотири морги поля ! А онук , дивіться ! Він показував людям синю книжечку . — П’ю і ще буду пити . За своє п’ю , ніхто мені не указ . А війт каже : « Ти , чоловіче , пропив свою землю ! » Ставить печатку і сварить . Ет , я бачив і не таких війтів . Він помовчав , а тоді заговорив тихіше . — Виходив я сьогодні з хати . Поцілував поріг і пішов , бо вже не моє . Тепер мене звідти можуть вигнати , як пса . Виходжу на подвір’я , а ліс шумить , ніби словами говорить : « Вернися , Антоне , до хати , вернися ! » Антін бив себе кулаками в груди так , що аж гуло . — Такий сум мене взяв ! Я вернувся до хати . Посидів , посидів , і знову вийшов , бо не моє , що тут скажеш . . . Дивлюся , а на даху зелений мох . Треба було б перекрити хату . Але не я вже , бідна , тебе перекриватиму . Він ударив руками об землю , як об камінь .
Indietro Pagina 4 di 9 Pagina 4 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
