Salta il testo dell’articolo
— Помирайте , старі , бо вам шкода ложки їжі . Молоко їдять , сир їдять , а ми , як щенята , на них дивимося . А я ж їм корову дав , і вівці дав , і плуг дав . Усе дав , як люди дають . А тепер вони кажуть : « Ви старенькі , слабенькі , то їжте трошки » . Отак нам кажуть наші діти . Голос діда затремтів , і він замовк . — І поховають нас , як собак , без чобіт на ногах . . . Раптом над дідом пролетіла зграя лелек . Вони сіли на очерет і залопотіли крильми . Дід аж злякався . Лелеки збиралися летіти в теплі краї . — Ого , вже осінь . Так і до Різдва недалеко . . . Яка розумна птаха , тільки не говорить . Їй тут погано , то вона шукає кращого місця . Взимку нема жаб , і холодно . А вона знає наперед . Не так , як людина , що мусить доживати свій вік на одному місці . Дід устав з межі , сховав люльку , взяв граблі і пішов додому . Кілька разів він обертався до лелек . А тоді зупинився . — Хто б мені сказав , чи доживу я зі старою , щоб побачити , як вони повернуться ? Може , хтось із нас уже помре . Може , ми вже лелек не побачимо . . . V . Катруся Катруся лежала хвора вже кілька місяців . Коли вона приходила до тями , мама сідала біля неї і тихо говорила : — Катрусю , доки ти , дитино , будеш хворіти ? Гроші скінчилися , а нових ти не заробиш , навіть якщо встанеш . Я все віднесла до ворожок . А з того нема ніякої користі . Ворожка вгадала все , що вдома робиться , і яка в тебе хвороба . А трави не допомагають . . . Катруся лежала нерухомо і водила худою рукою по обличчю . Нігті в неї були сині , як її очі . Вона дивилася на маму і тільки хитала головою . — А тато зовсім зажурився , — казала мама . — Думає , за що тебе поховати , якщо помреш . У нас муки на дні , зерна нема , і грошей нема ні копійки . Якби ти хоч до осені протрималася . . . Мама почала розчісувати Катрусі волосся . — Ти так гориш і так кашляєш , нехай Бог боронить ! Я прошу Бога , щоб він половину твоєї муки дав мені . Але він не чує . Мамині сльози капали на Катрусине волосся і зникали , як вода в піску . — Що з тобою сталося ? Така ти була гарна , така робітниця , перша на все село ! Ми раділи і думали , що з тобою нам буде легше , а тепер що ? Нам би хоч щось добре дати тобі їсти , а ми самою картоплею живемо . Я вже стільки ходила по хатах просити молока , що мені соромно людям в очі дивитися . Мама заплітала доньці косу . — І навіщо я купила тобі квітки до коси ? Віддала за них останні гроші . Хіба що в ці квітки я тебе вберу на смерть . . . Обидві заплакали . — Дайте , мамо , я на них подивлюся , — попросила Катруся . Мама дала їй квітки : сині , білі , зелені , червоні . Катруся перебирала їх , і її обличчя слабо всміхалося . Кольорові відблиски бігали по її щоках . — Дай сюди швидше ! — сказала мама . — Он тато йде . Ще скаже , що тобі й досі в голові дівочі забави . Через кілька днів Катрусю поклали на віз , щоб везти до лікаря в місто . Мама плакала і підкладала їй під голову подушку . А тато тримав віжки і сердився . — Щоб я вже не дожив вас лікувати ! Звідки я візьму гроші на лікарів , на аптеки ? Я найняв воза , а краще було б одразу везти на кладовище . . . Ну , рушай , шкапо !
Indietro Pagina 6 di 9 Pagina 6 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
