Salta il testo dell’articolo
VI . Новина У селі всі говорили про страшну новину . Вона сталася з Грицем Летючим . Відколи Грициха померла , Гриць бідував . Він не міг дати собі ради з двома дівчатками без жінки . Ніхто не хотів за нього заміж , бо діти ще півбіди , але в хаті були злидні й голод . Два роки Гриць мучився сам , і тільки найближчі сусіди знали , як він живе . Вони розповідали , що взимку він майже не топив у хаті . Він спав разом з дівчатками на печі , щоб не замерзнути . Одного вечора Гриць прийшов додому і застав дівчат на печі . — Тату , ми хочемо їсти , — сказала старша , Гандзя . — То їжте мене ! Що я вам дам ? Ось є хліб , то наїдайтеся ! Він дав їм шматок хліба . Дівчата кинулися на нього , як щенята на кістку . — Мати вас народила і лишила на мою голову ! — кричав Гриць . — Десь ходить чума , а до нашої хати не заходить . Цієї хати навіть смерть боїться ! Дівчата не слухали татових слів . Таке вони чули щодня і щогодини , тому вже звикли . Вони їли хліб на печі , і дивитися на них було страшно й жалко . Від них лишилися самі кісточки , і тільки четверо чорних очей були живі . Здавалося , що без тих очей дівчатка полетіли б з вітром , як пір’я . Гриць дивився на них з лави , і раптом йому спала страшна думка : « Мерці » . Він так злякався , що аж спітнів , ніби хтось поклав йому на груди важкий камінь . Він упав на коліна і молився , але щось змушувало його знову і знову дивитися на дочок і думати те саме слово . Кілька днів Гриць боявся сидіти в хаті . Він ходив по сусідах , і всі казали , що він дуже журиться . Він почорнів , а очі в нього глибоко запали , і здавалося , вони вже не бачили світу , а тільки той камінь , що давив йому груди . Одного вечора Гриць прийшов додому , зварив дітям картоплі , посолив і дав їм на піч . Коли вони поїли , він сказав : — Злазьте з печі , підемо кудись у гості . Дівчата злізли з печі , і Гриць натягнув на них старе лахміття , взяв меншу , Доцьку , на руки , а Гандзю за руку і вийшов із хати . Він довго йшов лугами і нарешті зупинився на горі . Унизу , у місячному світлі , лежала річка , як велика смуга живого срібла . Гриць здригнувся , і камінь на грудях став ще важчим , так що він ледве міг нести маленьку Доцьку . Вони спустилися до річки . Гриць скреготав зубами так , що луна йшла лугом . Він відчував у грудях вогонь , який палив йому серце й голову . Біля самої води він побіг і лишив Гандзю позаду , а вона бігла за ним . А Гриць швидко взяв Доцьку і з усієї сили кинув у воду . Йому одразу стало легше , і він заговорив швидко - швидко : — Скажу панам , що не було ніякої ради . Ні їсти що , ні в хаті натопити , ні випрати , ні голову помити . Я приймаю кару , бо завинив . Хай мене вішають ! Біля нього стояла Гандзя і говорила так само швидко : — Татку , не топіть мене , не топіть , не топіть ! — Ну , як просишся , то не буду , хоча тобі було б краще . Мені однаково відповідати , чи за одну , чи за дві . Будеш бідувати змалку , потім підеш служити в чужі люди і знову будеш бідувати . Як собі хочеш . — Не топіть мене !
Indietro Pagina 8 di 9 Pagina 8 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
