Salta il testo dell’articolo
Тепер горобчикові біда ! Холодно і голодно . Уночі він не може спати , бо вітер дуже холодний . Удень нема що їсти . Усе зерно люди вже зібрали в клуню . А коли горобчик щось знаходить , то знову б’ється і знову все губить . І от горобчик починає думати . « Досить битися ! — каже він собі . — Бійка мені тільки шкодить » . Тепер куди летять горобці , туди летить і він . Що вони знаходять , те їсть і він . Але без бійки і без сварки . Тому горобці його не проганяють . А раніше вони не пускали його навіть близько . Горобчик бачить , як інші птахи сидять у теплих гніздах . Тепер і він збирає пір’ячко до пір’ячка , соломку до соломки . І в нього теж є гніздечко ! Горобчик працює і дбає про своє гніздо . Скоро всі горобці починають його поважати . Коли вони збираються на раду , то кличуть і його . Усі знають : цей горобець розумний . Горобчик щасливо живе всю зиму . А навесні він уже великий і мудрий горобець . Він сидить у гніздечку не сам , а з дружиною . А в гніздечку лежать чотири яєчка . Скоро з яєчок вилуплюються маленькі горобчата . Тепер у горобця нові клопоти . Діток треба годувати і берегти від хижих птахів . Гуляти вже нема коли ! Сусіди - горобці дивуються : — Який ви мудрий , пане сусіде ! Де ви навчилися розуму ? А горобець тільки киває голівкою . — Біда навчила ! — каже він . IV . Метелик У темному вогкому льоху стоїть бочка з капустою . За бочкою сидить маленький сірий метелик . Це нічний метелик . Він сидить сумно , крильця складені . Метеликові дуже сумно . Він тут не сам , у нього є сусід . Його сусід кажан . Але з такого сусіда мало користі . Кажан не любить говорити . Він похмурий і дивиться на метелика згори вниз . Кажан сидить тихо у своєму кутку . Він нічого не хоче , тільки кутка , де ще темніше . Кажан не любить світла . Іноді сюди приходять люди зі свічкою по капусту . Кажан тоді дуже сердиться . Якби він міг , він погасив би те світло крилами назавжди . А метелик ще ніколи не бачив справжнього світла . Але він серцем відчуває : десь є інший світ . Там краще і ясніше , ніж у льоху . Іноді з маленького віконця падає бліденький промінчик , тоненький , як ниточка . Метелик сидить і мріє про той ясний світ . Але де він ? Спитати нема в кого . А полетіти й шукати світло метелик боїться . У нього мало сили . Може , метелик так і прожив би все життя в темряві . Але одного дня все змінюється . У льох приходить служниця . Вона бере капусту . Свічку вона ставить на землю , якраз біля метелика . Ой , яке гарне світло ! Метелик тремтить крильцями . Він хоче летіти до світла . Але служниця вже бере свічку і йде з льоху . Метелик не може сидіти . Він забуває , що він слабкий . Він забуває все . — Світло ! Світло ! — шепоче він і летить за свічкою . Кажан тільки свистить йому вслід . Потім він лізе ще далі за бочку і засинає . А метелик летить за свічкою . Він летить швидко , як тільки може . І от метелик у великій кімнаті . Там за столом сидять люди . На столі стоїть лампа . Вона ясна - ясна ! Від світла метелик падає на стіл . Але він знову летить угору . Він кружляє над лампою . Кола стають усе менші й менші . Метелик хоче побачити світло зовсім близько . Йому здається , що лампа і є сонце .
Indietro Pagina 3 di 8 Pagina 3 di 8 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
