Salta il testo dell’articolo
Чи думає метелик про смерть ? Ні . Хто бачить смерть у світлі ? Світло горить , сяє , грає . Там тепло , там життя ! Метелик летить усе ближче й ближче . — Ой , лети звідси ! — кажуть люди і махають руками . Але метелик не слухає . Він летить просто у вогонь . Тріск ! І метелика вже нема . Лампа на мить спалахує . А потім знову горить ясно і спокійно , як раніше . — Дурний метелик ! — каже хтось за столом . — Хто кликав його до вогню ? Його проганяли , а він усе одно летить ! А хіба краще було б метеликові все життя спати в темному льоху ? Світло його спалило , це правда . Але він хотів на волю . Він шукав світла ! V . Павлусь і Лелія Ніч . У маленькій кімнаті на ліжку лежить хлопчик Павлусь . Він хворий . Він не спить . Він дивиться на вікно . Вікно закрите хусткою . Але збоку видно трохи скла . Звідти падає смужка блакитного світла . Біля ліжка сидить мама . — Павлусю , куди ти дивишся ? — питає мама . — На ту смужку , мамо . Звідки вона ? — Це місяць світить , Павлусю . Хочеш , я закрию вікно ? — Ні , не треба . Так гарно . — Не дивись , синку , краще спи . Ти ж хворий , тобі треба спати . — Мамочко , я ще не хочу спати . Мені так гаряче . . . Краще розкажи мені казку . — Яку ж тобі казку розказати , моя дитино ? — Ти колись розказувала про ельфів . Вони живуть у квітах . Щоночі ельфи виходять із квітів , грають і танцюють . Мамо , а в ельфів же є цариця . Яка вона ? — Цариця зветься Лелія , Павлусю . Вона живе в найкращій лелії на світі . Ельф завжди зветься так , як його квітка . — Мамочко , голубочко , розкажи про ельфів ! Я так люблю твої казки ! — Ні , Павлусю , вже пізно . Ця казка довга . Краще спи . А завтра ти встанеш здоровий , і я розкажу тобі казку . Мама закриває свічку великою книжкою і цілує Павлуся . Потім вона сідає біля ліжка і шиє . Голка блищить : блись , блись . . . Але Павлусь не спить . Він знову дивиться на смужку світла . Він думає про мамині казки . « Шкода , що мама не хоче розказати казку . Тепер так нудно . . . А яка вона , та Лелія ? Мама каже , що ельфи маленькі , як метелики . А Лелія ? » Павлусь дивиться на смужку і думає , думає . . . І раптом смужка тремтить . Вона стає темніша . Павлусь трохи піднімається і бачить : перед ним хтось стоїть . Але це зовсім не страшно . Перед ним маленька дівчинка . Вона дуже гарна . У неї ясні очі і довгі срібні кучері . На ній біла прозора сукня . На голові маленька золота корона . А ще в неї крильця , як у метелика . Вони мають усі кольори веселки . У руці дівчинка тримає білу квітку лелії . Квітка пахне на всю хату . Павлусь дивиться на дівчинку і зразу знає : це цариця Лелія . — Ти Лелія ? — питає він . — Так , я Лелія . Я чую , що ти питаєш про мене . От я і прийшла до тебе . Ти радий ? — Радий , дуже радий ! — кричить Павлусь і простягає до неї руки . Лелія усміхається . Від її усмішки в хаті стає ясніше . Смужка світла стає рожевою . — Хочеш полетіти зі мною ? — питає Лелія . — Як же я полечу ? У мене нема крил , як у тебе . Я не вмію літати . — Тоді я візьму тебе на руки .
Indietro Pagina 4 di 8 Pagina 4 di 8 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
