Salta il testo dell’articolo
VII . Квіти в місті Лелія летить високо вгору . І от Павлусь бачить велике місто . Широкі вулиці , яскраве світло , гарні крамниці . А людей на вулицях як багато ! Одні йдуть сюди , інші туди . Аж в очах миготить ! Павлусь і Лелія тихо летять над людьми і дивляться у вікна крамниць . Там і ляльки , і солодощі , і книжки з малюнками . Лелія зупиняється біля однієї дуже великої крамниці . У вікні стоїть багато квітів . Які гарні квіти ! Троянди , лелії всіх кольорів , конвалії , фіалки . А ще якісь дивні срібні й золоті квіти . Вони такі гарні , аж сяють . — Ох , які гарні квіти ! — каже Павлусь . — Я таких ще ніколи не бачив . Вони кращі , ніж лелії в панському саду ! Леліє , поговори з ними . Нехай вони щось тобі розкажуть . — Ні , Павлусю , вони нічого не розкажуть . Вони не можуть говорити . Вони не живі . — Не живі ? Як же вони виросли такі гарні ? А чому в них нема ельфів ? — Ельфи ніколи не живуть у таких квітах , серденько . Ці квіти не справжні . Їх роблять люди . Тому вони не пахнуть . Листя в них грубе і тверде . Ми , ельфи , не любимо таких квітів . — То їх роблять ? — сумно питає Павлусь . — А хто їх робить ? З чого ? Як ? — Хочеш , я тобі покажу , де їх роблять ? Лелія летить угору , аж на четвертий поверх того самого будинку . Павлусь дивиться у вікно . Там кімната з голими брудними стінами . У ній стоїть довгий стіл . На столі багато всього : шматки тканини , дріт , вата , нитки , клей , фарби . Скрізь безлад ! За столом сидять дівчата . Вони бідно вдягнені , у брудних фартухах . Перед кожною дівчиною лежать ножиці і купа шматків . Одні дівчата вирізають пелюстки , інші фарбують , а останні клеять квітку . Дівчата працюють мовчки і швидко . Руки й одяг у них у фарбі та клеї . Вони дуже втомлені і бліді . У кімнаті пахне фарбою і клеєм . Тут важко дихати . Але дівчата мусять працювати швидко . Скільки роботи , стільки й грошей . А грошей дають ще менше , ніж треба . Біля дівчат ходить старша робітниця . Вона стежить , щоб робота йшла швидко . У кінці столу сидять дві дівчини . Вони тихо говорять , бо старша далеко . — Ох , Катрусю , — каже одна . — Як я хочу їсти ! Аж руки тремтять . Я від самого ранку нічого не їла . Сьогодні я трохи спізнилася на роботу . І мене не пустили обідати . А ще кажуть , що за цей день нічого не заплатять . — Ох , яка біда , — каже друга дівчина . — А я ніколи не спізнююся . . . Ой лишенько ! Вона кричить і дивиться в куток . Там стоїть старша . — Що з тобою , Катрусю ? — питає подруга . — Тихо , тихо , бо почує ! Ой лихо ! Я перекинула миску з фарбою ! Скільки шматків тепер у фарбі ! Що ж мені буде ? Тепер мені нічого не заплатять . . . Мовчи , серденько , нікому не кажи ! Але старша вже бачить , що там щось не так . Вона вже біжить до дівчат . — Що ви тут наробили ? Га ? — кричить вона так грізно і голосно , що Павлусь аж тремтить .
Indietro Pagina 6 di 8 Pagina 6 di 8 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
