Salta il testo dell’articolo
VII . Запізно на один день Микола хотів утішити нового друга . — Ще нічого не відомо , — сказав він . — Може , засватали й не Наталку . Почекай тут , я піду до них і все розпитаю . — Іди , брате , — попросив Петро . — Якщо вона вільна , то скажи їй , що я тут . А якщо засватана , то краще мовчи . Нехай я сам горюю . — Не нарікай на Наталку , — сказав Микола . — Я її знаю . Якщо вона йде за возного , то не тому , що тебе забула . Микола пішов до хати , а Петро залишився сам і довго стояв над річкою й думав . « Уже чотири роки , як мене розлучили з Наталкою , — думав він . — Тоді я був бідний і любив без надії . Я пішов у далекі краї й тяжко працював . Я заробив трохи грошей і поспішав сюди . Я думав , що тепер багатий Терпило побачить , що я гідний його дочки . А замість багатого батька я знайшов бідну вдову й дочку без допомоги . І треба ж було мені запізнитися лише на один день ! » Він заспівав сумну пісню про сусіда , у якого є все : біла хата , мила жінка й добрий урожай . А в нього самого немає ні хати , ні щастя , ні жінки . Пісню почув виборний , який знову вийшов на вулицю . — Ти , хлопче , добрий співак , — сказав він . — Звідки ти йдеш і що ти за людина ? — Я собі бурлака , — відповів Петро . — Шукаю роботи по всіх усюдах . Був я біля моря , був на Дону , був у Харкові . — І в Харкові був ? Гарне місто ? — Гарне . Я там навіть у театрі був . — У театрі ? А що це таке ? — здивувався виборний . Петро пояснив , що театр — це великий будинок у місті , куди ввечері приходять люди й дивляться комедію . На сцені актори говорять , співають , сміються й плачуть . Іноді вони навіть б’ються й умирають . Тут підійшов возний і довго сперечався з Петром про одну комедію і про історію Полтави . Нарешті возний сказав : — Годі балакати ! Ходімо , пане виборний , до моєї майбутньої тещі . Петро знову залишився сам , і йому було гірко чути , що інший чоловік називає Терпилиху тещею . « Наталка не моя , — думав він . — І саме тепер , коли Бог допоміг мені , вона дістається іншому ! » Він сів над водою й заспівав про козака , який ішов з Дону додому й проклинав свою злу долю . VIII . Зустріч над Ворсклою Скоро Микола повернувся . — Нічого не встиг розпитати , — сказав він . — Прийшли возний з виборним . Але Наталка обіцяла скоро вийти сюди . Сховайся поки що , я тебе покличу . Петро сховався за хатою . Наталка швидко вийшла на вулицю . — Що ти хотів мені сказати , Миколо ? Говори швидше , бо мене зараз шукатимуть . — Я хотів запитати , чи правда , що тебе засватали за возного . — Правда , — сумно сказала Наталка . — Що ж робити ? Я не можу більше йти проти матері . — Ну то й добре , — пожартував Микола . — Возний — завидний жених . Може , ти його вже й полюбила ?
Indietro Pagina 6 di 9 Pagina 6 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
