Salta il testo dell’articolo
Як крізь туман пам'ятав тільки , що кричали , співали , згадували про якусь куму . Далі зринала в пам'яти обстава якоїсь чепурної теплої хатки , заквітчані сухим зіллям та рушниками икони , стіл , засланий чистою скатертю , вишнівка , і чорнобрива , весела молодиця в червоному очіпкові . Звернуло з півночі . Ніч була тиха , місячна . Гралися по дорозі блискучі искри на снігу ; інеєм окутало скрізь дерева . По всіх хатах люде спали . По сонних улицях села , збивши шапки на потилицю , вешталися , плутаючи ногами , Вова з Муляром і , щиро обнявшись , п'яними голосами в поперек один одному тягли якусь пісню . Луна йшла по всьому селі . — Гей , хто там ! — почувся голос позаду приятелів — побережись ! Муляр і Вова розступилися . Мимо їх прошуміли сані з гостями , що верталися з веселим гомоном і сміхом од директора . Вова спинився , і взявшись у боки , прищуреними очима подивився їм услід . — І наплю - вать ! — промовив він повагом і плюнув через губу . ОТРУЙНА КВІТКА . ( Сторінка із життя одного полку ) . Полк виходив уже за околиці , коли по церквах великого міста загули досвітні великодні дзвони . Колони за колонами ішли мовчки , і тільки було чути , як бреніли казанки та ляскали й полоскалися в болоті тисячі ніг . В сутінях хмарного досвіту сірі , невиспані обличчя салдатів визирали неживим камінням ; здавалось з городу рушила велика процесія німих кам'яних фігур … Негадано розбиті були сподіванки на святковий спочивок у теплих кімнатах гарного й культурного міста . Ще не встигли загоїтись виразки на ногах у салдат , не висхли як слід їх онучі , як увечері перед самим святом було оповіщено полку — збіратись у поход далі . Через що ? Як ? Куди ? скрізь по ротах і командах пішов обурений гомін : цього бути не може ! Адже обіщали три дні спочивку ! Це щось не так , треба розпитатись . Та розпитуватись було ніколи . З півночи заграли сурми і погасивши огонь протесту , що полум'ям виривався з грудей , поставили в колони , рушили . Сіяв дрібний , вогкий сніжок , білою наміткою оплітав геть - геть кругом зелене поле ; тільки шлях , широкий та грязький , без краю мрів перед очима чорною рікою , в глибині якого без сліду танув весняний кволий сніг . Понивало стиха в грудях , було без міри жаль чогось чи на тих людей , що залишились за спиною в роскішних чистих будинках зустрічати свято , чи жаль змарнованих в походах і боях років , свят , весняних днів , взагалі чогось жаль . А як тільки лишився город геть - геть за спиною , як тільки зовсім затихли далекі дзвони — святкові згадки розвіялись у полі , прийшов звичайний будень . Забулося все — і люде й городи , і свята , навіть вийшло з голови , який сьогодня день . День , як день , хмурий , непогожий , яких багато проминуло вже в поході і невідомо скільки стояло ще напереді . Сонливі , походні думи та мрії , невиразні і мінливі , як у небі хмари , потягнулися в голові довгою нудотною чередою . Ідуть та ідуть по боках широкого шляху , плинуть потоками сірої води , рівно й одноманітно : у голові кружиться і в очах рябіє … Далі і далі .
Indietro Pagina 55 di 59 Pagina 55 di 59 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
