Salta il testo dell’articolo
— Батюшко , змилуйтеся ! Я бідний чоловік . Нехай буде три . — Ні , не можна , бо тепер усе подорожчало . Довго вони торгувалися , і нарешті батюшка взяв чотири карбованці . Весілля було в неділю . Нимидора йшла з церкви у квітках і стрічках , весела й щаслива . А ввечері , коли дружки співали сумних сирітських пісень , вона плакала й згадувала свою матір . Якби мати була жива , вона б виряджала дочку зовсім інакше . Того дня в селі було багато весіль , бо пан наказав справляти їх усі разом , в одну неділю . Усе село гуляло , а хлопці палили солому на греблі , і в сусідніх селах думали , що у Вербівці пожежа . У Джериній хаті весь день грали музики . Гості випили всю горілку й з'їли всі огірки та капусту . Старий Джеря навіть заніс свій кожух у шинок , щоб узяти ще горілки . А ввечері знову приїхав осавула й закричав , що завтра всім треба на панщину . Так весілля скінчилося . Батько й мати порахували гроші , але грошей не було ні копійки , а треба було платити шинкареві й платити податок . — Що ж ми будемо робити ? — сказав батько . — Заробимо . Хіба ж у нас нема рук ? — відповів Микола . — А коли ж ти заробиш ? За тією панщиною не встигнеш , — зітхнув батько . Тільки Нимидора була щаслива . Тепер у неї була своя хата й своя сім'я , і вона вже не служила в чужих людей . IV . Панщина Восени Микола з батьком молотили на панському току . Там стояли довгі скирти пшениці й жита , одна за одною . — Тату , навіщо одній людині стільки хліба ? — спитав Микола . — Хоч би нам десяту частину однієї скирти ! — Мовчи , сину ! — злякався батько . — Почує панський слуга й скаже панові . Недалеко на коні їхав сам пан Бжозовський . У нього було червоне повне лице , сірі очі й батіг у руці . Минула зима , настало літо , і панщини ставало все більше . Пан додавав ще так звані згінні дні й відкладав їх саме на жнива . Люди жали панське жито , а їхнє власне вже сипалося на полі . Одного разу Микола повів людей не на панське поле , а на своє , і скоро прискакав осавула . — Чому ви не на панському лану ? — закричав він . — Бо ми вже відробили панщину , — спокійно відповів Микола . — А згінні дні відробимо восени . Подивися : наше жито вже сиплеться ! Осавула замахнувся нагаєм . Микола відскочив і підняв серп , і тоді осавула поскакав до пана . Скоро прилетів і сам пан на коні й почав бити Миколу батогом . А ввечері на панському дворі всіх людей побили різками . Побили навіть старого Джерю . Тієї ночі над полем світив повний місяць . — Ходімо , Нимидоро , жати , — сказав Микола . — Бо що ми будемо їсти взимку ? Усе тіло в нього боліло , але він жав до півночі , а Нимидора жала поруч , швидко , як вогонь . Відтоді пан називав Миколу бунтарем . А Микола змінився : він рідко сміявся й ходив похмурий . Восени в Нимидори народилася дочка , яку назвали Любкою . На третій день після цього осавула побачив Нимидору на подвір'ї . — Чому ти не йдеш на панщину ? — закричав він і вдарив її нагаєм по спині . — У мене ж дитина ! Сьогодні тільки третій день ! — заплакала Нимидора . Увечері вона показала чоловікові синяк . У Миколи запеклося серце . Навесні старий Джеря зовсім ослаб , бо важка праця забрала всю його силу . Перед смертю він сказав синові : — Не чіпай , сину , ні осавули , ні пана . Ти нічого не зробиш , тільки собі лиха наробиш . Пан віддасть тебе в солдати . Батька поховали . А за мертвого , як і за живого , треба було далі платити податок .
Indietro Pagina 3 di 9 Pagina 3 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
