Salta il testo dell’articolo
I . Ніч біля ставка Це було дуже давно , майже двісті років тому . Тоді в українських селах селяни не були вільні , вони належали панові , як коні чи воли . Пан міг продати людину , побити її або віддати в солдати . Люди тяжко працювали на панській землі , і ця праця називалася панщиною . Але не всі хотіли так жити . Старі люди ще пам’ятали козаків і вільну Січ , а молоді слухали їх і мріяли про волю . Багато селян тікали від пана далеко на південь , у Бессарабію , а звідти за Дунай , у Туреччину . Там , казали люди , немає ні панів , ні панщини . Дорога туди була дуже небезпечна , бо на березі Дунаю втікачів ловили солдати й козаки . Та люди все одно тікали , бо були готові заплатити за волю будь - яку ціну . Була тепла літня ніч . Біля старого тину в панському саду стояла молода жінка і тихо кликала когось у темряві . — То ти , Остапе ? — Я , Соломіє . Я тікаю , піду за Дунай , бо тут мені вже не жити . Бачиш , у мене вже торби на плечах . — Ой , тікай , тікай , Остапе ! Якби ти знав , що робиться в панському домі ! Пан бігає по кімнатах , як скажений , і кричить , що ти бунтар і людей проти нього підбурюєш . « Я з нього шкуру здеру , я його в солдати віддам ! » — кричить він . А пані сидить уся біла від страху . Остап сумно похитав головою . — Я не так боюся пана , як мені гірко за наших людей . Вони звикли до ярма , як воли , тягнуть його мовчки і нічого не хочуть міняти . Він перекинув торби через тин і сам переліз до Соломії . Вона була висока і сильна , сильніша за багатьох чоловіків у селі . Вони пройшли через густий старий сад до ставка й сіли під вербою . На воді лежав білий туман , у темній воді світилися зорі , а біля берега голосно кричали жаби . Остап і Соломія довго мовчали , бо що можна сказати кількома словами , коли серце болить ? Остап давно любив Соломію , і вона любила його . Але пан не питав , кого вони люблять , і силою віддав Соломію заміж за свого кучера . Тепер вона жила з чоловіком , якого не любила . — Куди ж ти підеш ? — нарешті спитала Соломія . — Спочатку на Чорний шлях , а там люди підкажуть дорогу . — Не йди через село , бо хтось побачить . Краще я перевезу тебе човном на той бік ставка . Соломія скочила в човен , але весла там не було , бо старий сторож забрав його додому . Тоді вона легко витягла з тину довгий кіл , ніби це була маленька паличка . Остап сів у човен , і вони тихо попливли по зорях . Соломія дивилася на Остапа , і по її обличчю котилися сльози . Коли човен ударився об берег , Остап узяв свої торби й поцілував Соломію . — Бувай здорова і не забувай мого дідуся . Скажи йому , хай не журиться , я дам собі раду . — Скажу . Хай тебе береже Мати Божа ! Остап зник у кущах , а Соломія ще довго стояла в човні з колом у руках . Вона дивилася в темряву , куди разом з Остапом пішло її щастя .
Indietro Pagina 1 di 10 Pagina 1 di 10 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
