Salta il testo dell’articolo
— Ваш чоловік у нас , — спокійно сказав він . — Ми давно ловили цих злодіїв і нарешті впіймали . Ваш чоловік теж утікач з того берега , тож ми відправимо його назад . Нам і своїх злодіїв досить . Соломія плакала і просила , але турок не хотів слухати . Навіщо вони стільки терпіли , думала вона , навіщо мало не загинули в плавнях ? Наступного дня Іван приніс новини . Треба дати хабар , або бакшиш , як кажуть турки . Інакше Остапа повезуть назад до козаків , а там поб’ють , випалять на лобі знак і віддадуть панові . Так уже було з Савкою . Іван віддав Соломії всі свої гроші , а вона продала своє намисто й одежу . Але грошей було мало . Соломія віддала все перекладачеві , а той сказав прийти через тиждень . Соломія кожного дня ходила біля того дому , як голодна вовчиця . Падав мокрий сніг , але вона вірила , що не дасть повезти Остапа за Дунай . Через тиждень перекладач сказав , що нічого не вийде . — Його повезуть післязавтра вранці . Приходь на берег , побачиш свого чоловіка . XII . На Дунаї Соломія спокійно вийшла на вулицю і пішла просто до Івана . — Його повезуть післязавтра , — сказала вона . — Ми його відіб’ємо , ви і я . — Що ви кажете ! Його ж турки повезуть ! — злякався Іван . Але Соломія вже мала план . Вони візьмуть зброю і човен , чекатимуть на річці і нападуть на турків , а Остап їм допоможе . Чи Іван боїться і не хоче рятувати товариша ? Соломія так розсердилася , що Іван аж почервонів . — Та я з вами хоч у пекло ! Я смерті не боюся ! — сказав він . Вони помирилися і домовилися про все . Через день , на світанку , Соломія стояла на березі . Річка була чорна , а береги білі від снігу . Скоро прийшов Іван з веслами на плечі й дав Соломії старий турецький пістолет , бо більше нічого не знайшов . Вони сіли в човен і виплили на середину річки . Далеко біля берега люди сідали в інший човен , і Соломія впізнала Остапа . З ним було троє турків . Іван налягав на весла , і їхній човен швидко наздоганяв турецький . — Оста - а - пе ! — заспівала Соломія . — Ми їдемо тебе визволяти ! Іван б’є одного , я стріляю в другого , а ти бери третього ! Її сильний гарний голос летів над водою . Турки слухали пісню і не бачили , що човен уже зовсім близько . Човни вдарилися бортами , Іван підняв весло і вдарив турка по червоній шапці . Соломія вистрілила , а Остап схопив другого турка . Усе сталося дуже швидко . Раптом Іван відчув біль у животі , і весло випало з його рук . — Ой , Боже мій ! — скрикнув він і впав у воду . Човен перевернувся , і Соломія теж опинилася в крижаній воді . Вона побачила , що два турки тримають Остапа , а третій тримає рушницю , з якої ще йде дим . Значить , вони нікого не вбили , і все пропало . Але Соломія не хотіла здаватися , бо мала сильні руки , а берег був недалеко . Вона пливла з усієї сили , але холодна вода тягла її вниз , і одяг ставав важким , як камінь . — Остапе ! — кликала її душа . — Соломіє ! — чула вона крик Остапа . А потім стало тихо . По чорній річці між білими берегами швидко плив турецький човен , а за ним вода несла другий , порожній . Минуло багато років . На високому степу в Бессарабії стоїть старий пам’ятник , а біля нього маленька хатка , де живе старий сторож . Увечері він сидить біля печі й слухає вітер . Дід думає , що вітер живий , бо він летить здалеку і приносить усі голоси світу . Треба тільки вміти слухати .
Indietro Pagina 9 di 10 Pagina 9 di 10 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
