Salta il testo dell’articolo
V . Перевіз Під ногами було болото . Люди сіли в комишах і чекали , а дід Овсій кудись пішов . Падав дрібний холодний дощ , ноги мерзли у воді , і одяг став мокрим . Час тягнувся дуже довго , і здавалося , що ніч ніколи не скінчиться і ніхто не прийде . Раптом далеко за річкою спалахнув вогонь , потім другий , а за ним третій . Три вогні горіли , як свічки в церкві , і всі здригнулися . Вогні погасли , і тут же недалеко в комишах жалібно завив вовк . — Бач , голодний , — тихо сказала Соломія . — А може , він вас почув і плаче , що не може взяти ! — зашепотів Іван . Тут повернувся з берега дід Овсій і сказав , що зараз буде перевіз . Люди ожили , а дід нахилився до Івана і тихо засміявся : — А що , добре я вовком завив ? Тільки тоді всі зрозуміли , що три вогні й вовче виття були знаками для людей з того берега . Вони пішли до берега , і скоро там щось тихо плеснуло : до берега підпливли два човни . — Ви всі тут ? — спитав тихий голос . Люди кинулися до човнів , і кожен хотів сісти першим . Іван одним із перших скочив у човен і тягнув за собою торбу Соломії . — Соломіє ! Остапе ! Сюди , до мене ! — кликав він . Раптом зовсім близько форкнув кінь , і сердитий голос крикнув з темряви : — Хто там ? Над людьми з’явився козак на коні й вистрілив з рушниці над їхніми головами . Сміливіші чоловіки кинулися на нього , але постріл почули інші козаки , і з темряви вже летіли вершники . — Лови їх ! В’яжи ! — кричали вони . Усе змішалося . Великий солдат схопив Соломію і потяг за собою , але Остап кинувся на нього ззаду й вирвав Соломію з його рук . Десь кричала жінка , а човни тим часом швидко пливли від берега , і з берега стріляли їм услід . Іван у човні все махав руками й кликав Остапа й Соломію . Він не бачив , що між ним і берегом уже широка вода . Остап і Соломія бігли через комиші й воду в повній темряві , як звірі , за якими женуться собаки . Нарешті погоні не стало . Вони знайшли новий яр , впали на землю й одразу заснули . VI . Мірошник Яким Прокинулися вони пізно , коли високо світило сонце . Треба було думати , що робити далі , бо ховатися на цьому березі було небезпечно . Вони згадали одноокого мірошника Якима , який теж колись утік від пана з Поділля . Яким казав , що знає , як переправити людей у Туреччину . До Якимового вітряка було верст тридцять , і вони йшли цілий день . — Де тепер наш котигорошок ? — сказала Соломія . — Мабуть , уже з турками розмовляє . Вони пішли вздовж річки Прут , за якою була вже Туреччина , і вночі прийшли до вітряка . Скоро прийшов мірошник , увесь білий від борошна , подивився своїм одним оком і впізнав Остапа . Остап розповів , навіщо вони прийшли . — Добре , — коротко сказав Яким . — Закінчу роботу , і підемо . Біля півночі вони вийшли в густий туман , і Яким довго вів їх униз , до річки . Нарешті він показав їм вузьку печеру в горі , де лежало сухе листя і кілька вербових дров . План у Якима був простий : зробити маленький пліт для двох людей і темної ночі переплисти на той бік , у плавні . Плавнями тут називали великі болота з комишем біля річки . Яким дав Остапові мотузку і хліб , попрощався і пішов .
Indietro Pagina 4 di 10 Pagina 4 di 10 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
