Salta il testo dell’articolo
I . Хо приходить у ліс Був ранній ранок , і ліс ще спав у тиші . Дерева стояли тихо , а на кожному листку блищала роса . А небо вже не спало : воно то ставало блідим , то горіло рожевим і золотим світлом . Нарешті встав і ліс . Зашепотіло листя , ніби дерева розповідали одне одному свої сни . У траві забігали жуки й мурашки , а пташки співали так голосно , що пісня летіла аж до неба . На галявину вибігла молода сарна . Вона стала , підняла голову й слухала цей чудовий ранковий концерт . Під кущем теж слухав заєць . Саме тоді тихо розсунулися кущі , і на галявину вийшов Хо . Це був дуже старий дід . Його сива борода була довга , аж до землі , і м’яка , як туман . З - під білих густих брів дивилися очі , добрі , але трохи хитрі . Хо сперся на свій ціпок і махнув бородою . Від бороди повіяв холодний вітер , затремтіло молоде листя , і з нього полилася роса . Сарна з жахом зникла в кущах , а заєць побіг так швидко , як ніколи в житті . Пташки замовкли , і в лісі стало тихо , страшно тихо . Тільки старий Хо стояв посеред галявини й тихенько сміявся в бороду . — Хе - хе - хе ! І чого вони тікають , дурні ? — сказав він беззубим ротом . — Бояться діда Хо , бо люди звуть мене Страхом . А я зовсім не страшний ! Ось подивіться на мене ! Та в тому й біда , що ніхто не хоче на мене глянути . Тому я й здаюся їм страшним . Він похитав головою . — Ні , старий , не кажи неправди , не всі такі . За тисячу років я бачив і сміливих людей , які дивилися мені просто в очі . Тоді людина розуміла , що боялася даремно , і ставала ще сміливішою . А мені ставало легше , бо я відчував , що скоро зможу спочити . Ніхто не знає простої речі : страх живе на світі тільки тому , що всі його бояться . Якби все живе хоч раз глянуло мені в очі , я розсипався б на порох . Ох , дурні , дурні ! Через вас я мушу ходити по світу , а мої старі ноги так утомилися ! Хо важко сів на мокру траву . Навколо нього стояла мертва тиша , бо від ведмедя до мурашки все живе боялося навіть рухатися . Навіть сонячний промінь стояв серед листя й не смів підійти до білої бороди діда . — Ой , якби таких сміливих було більше ! — думав Хо . — Тоді я давно ліг би в домовину . А так страх панує на землі й ламає людям життя . Він робить слабкими не тільки окремих людей , а й цілі народи . Люди думають , що я злий дух , а я старий і слабкий , як порохно . Тільки людський страх жене мене з одного кінця світу в інший . Гарно тут , спочити б . Але пора на роботу . Вставай , діду , пора ! Хо встав , загорнувся в бороду , як у туман , і пішов стежкою з лісу на дорогу . Ліс ще хвилину стояв , ніби мертвий . Потім дерева затремтіли й розгорнули листочки , промінь стрибнув на квіти , пташки знову співали , і ліс ожив .
Indietro Pagina 1 di 9 Pagina 1 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
