Salta il testo dell’articolo
II . Хлопчик і темне вікно Був вечір . У великому панському домі діти вже випили чай і гралися . Старший , хлопчик років шести , сидів на підлозі біля шафи й будував хату з маленьких паличок . Меншу , дворічну дівчинку , бавила нянька Марина і показувала їй на пальчиках гру « сорока - ворона » . Мати сиділа за столом біля лампи й шила . Скоро гра набридла дівчинці , і вона схопила кота за вухо й потягла до себе . Кіт жалібно нявкнув , вирвався і сховався під комод , а на ручці дитини лишилися червоні сліди від кігтів . Дівчинка заплакала на весь дім . — Марино , заспокой її зараз же ! — сказала мати . Марина почала гойдати дівчинку на руках , але мала плакала ще голосніше . Тоді нянька розсердилася й піднесла її до вікна . — Цить , бо зараз віддам тебе дідові Хо ! Бачиш , он він стоїть за вікном з великою торбою . Будеш кричати , то він кине тебе в торбу . На , діду Хо , бери її ! Дівчинка подивилася мокрими очима в темряву за вікном і замовкла . Їй здавалося , що вона справді бачить страшного бородатого діда з торбою , повною неслухняних дітей . Нарешті мала сховала голову на грудях у няньки . У хаті знову стало тихо . — Мамо ! — раптом спитав хлопчик і кинув свою хату . — А де тепер сонце ? — Сонце тепер спить . — А в сонця є діти ? — Є , це ті зірочки , що світять уночі на небі . Але тобі вже пора спати , дитино . — Мамо , я хочу до Петрика ! Петрик був син куховарки , і часом він грався з паничем . — Не можна , Петрик хворий . — Ма - а - мо ! Я хо - о - чу до Пе - е - трика ! — Ох , Господи ! Одна дитина замовкла , а друга починає ! Марино , поклич - но діда Хо ! Марина підійшла до вікна й постукала в шибку . — Діду Хо ! Ідіть - но сюди та візьміть собі неслухняного панича ! А потім сама собі відповіла товстим чоловічим голосом : — Зараз іду ! Хлопчик добре розумів , що це Марина так жартує . Але йому все одно стало страшно . Він сів на диван якнайдалі від вікна й почав робити з паперу човник . А в голові в нього вже малювався дід Хо . Які в нього очі ? Мабуть , червоні , як у кролика . Борода біла , аж до п’ят . А руки … Хлопчик згадав залізні вила , що стояли в клуні , і вирішив , що такі руки й має Хо . Тепер йому стало ще страшніше . Він боявся рухатися й боявся глянути у вікно . Але щось ніби шепотіло йому : « А подивися , а подивися ! » Нарешті хлопчик підвів очі й похолов . Там , на чорному склі , щось біліло . Це був Хо ! Від жаху очі в дитини стали великі , а волосся на голові встало . — Діти , спати ! — сказала мати . — Марино , клади дітей спати ! Перед сном нянька поставила хлопчика на молитву . Він повторював за нею слова « Отче наш » , а сам дивився на вікно . — Няню , там щось дивиться у вікно ! Я боюся ! — Вигадуйте , вигадуйте , то таки візьме вас Хо в торбу . Ну , моліться далі . Але хлопчик уже не чув няньки й не міг відвести очей від вікна . Нарешті хлопчика роздягли й поклали в ліжко , і він сховався під ковдру . Марина погасила світло й вийшла , і в кімнаті стало темно й тихо . Так тихо було , що хлопчик чув , як стукає його серце . Раптом щось тріснуло , а потім щось зашелестіло й зашкребло . Це Хо ! Ось у темряві біліє його борода , і до ліжка тягнеться довга кістлява рука з сухими пальцями . Хлопчик сховав голову під подушку й скрутився під ковдрою . Він хотів стати маленьким - маленьким , щоб страх його не помітив , і навіть перестав дихати .
Indietro Pagina 2 di 9 Pagina 2 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
