Salta il testo dell’articolo
Батьки замовкли , але все ще мали надію . І тут сталася подія , на яку вони чекали : до Ярини посватався багатий сусід , молодий пан . Спочатку Ярина не хотіла й слухати про весілля , а потім попросила три дні , щоб подумати . А на другий день прийшов цей папір від інспектора . — Ох , як мені страшно ! — шепотіли її бліді губи . — Батьки проклянуть мене , і я буду зовсім одна в чужому світі . Я ж як квітка з теплиці , і перша буря мене зламає ! Але чому ж я вся тремчу ? А в тіні горіха стояв Хо . Він зазирав в альтанку , хитав головою і віяв холодом з бороди . — Ой - ой - ой ! — шепотів він . — І не може побороти старого діда , якого завтра вже не буде . Подивися ж на мене , дівчино ! Ні , не хоче , навіть очей не підводить . Хо розсердився й почав шепотіти Ярині на вухо : — Ти хочеш боротися з бідністю й темрявою ? А чи маєш ти на це сили ? Ти виросла в розкоші й ніколи не знала праці . Родина від тебе відвернеться , а всі знайомі будуть кидати в тебе болотом . А хто підтримає тебе , коли тобі буде тяжко ? — А чи знаєш ти , що таке бідність ? — шепотів Хо . — Твої білі руки стануть чорними від праці , і твоя краса зів’яне . Краще візьми від життя своє щастя , поки молода . А те , що хтось там страждає … Заплющ очі й закрий вуха , як роблять усі . « Боже , яка мука ! — думала Ярина . — Я стою на роздоріжжі й не знаю , куди йти » . Раптом вона почула дзвінкі голоси . Це дівчата , що робили в полі , йшли садом на обід . — Чули , дівчата ? Наша панна виходить заміж ! До неї сватається гарний панич , чорнявий - чорнявий , а очима так і грає ! — Їй - богу ? А кажуть , що вона не хоче за нього ! Дівчата голосно засміялися й пішли далі . А Ярина думала вже про інше . Її сватають , і перед нею спокійне , багате , щасливе життя . Вона не закохана , але чорнявий сусід їй подобається . Одне слово , і її доля буде вирішена . « Ні ! — сказала вона собі . — Геть усі спокуси . Я піду своєю дорогою » . Але в цю хвилину у дверях альтанки з’явилася тінь . Чорнявий молодий пан зняв капелюха й спитав приємним голосом : — Чи можна порушити ваші думки , панно ? Ярина злякалася й спочатку зблідла , а потім почервоніла . Він прийшов по останнє слово . Вона ще не встигла отямитися , як він узяв її за руку . — Панно Ярино , — тихо сказав він тремтячим голосом . — Ви не знаєте , як я мучився , коли чекав вашої відповіді . Я ще раз прошу вас : не забирайте вашої руки . Нехай вона буде обіцянкою нашого щастя . Ярина сиділа бліда й нерухома , і на її обличчі ще був страх . Але руки вона не забрала . Хо тут більше нічого було робити . Він похитав сивою головою і , крекчучи , пішов далі . IV . Поганий сон Макар Іванович Літко сьогодні встав , мабуть , з лівої ноги , бо все його дратувало й турбувало . Уночі йому снився поганий сон . Ніби в його квартирі шукали заборонені речі й знайшли кілька тоненьких книжечок одного українського поета . У сні суворі гості питали , навіщо йому ці страшні книжки . А Макар Іванович брехав , що купив їх тільки як дешевий папір , щоб загортати дітям сніданок . Але йому не повірили , повели з дому й погрожували в’язницею . Макар Іванович почав кричати й прокинувся . « Тьфу ! — подумав він . — Присниться ж таке ! І вдень спокою немає , а тут ще й сни мучать » .
Indietro Pagina 4 di 9 Pagina 4 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
